Леся почувалася найщасливішою дівчиною на світі. Серед такої великої кількості дівчат Вадим звернув увагу саме не неї. – Це доля! Не інакше, – говорили всі, дивлячись на те, як закохано дивиться на Лесю чоловік. І все так би й було, якби не один випадок на пляжі. Невже такі люди і справді існують?
Леся познайомилася з Вадимом на пляжі. Високий, світловолосий, з яскравими синіми очима, з фігурою атлета, як в такого не закохатися? І закрутився роман, зустрічі, любовні зізнання, поцілунки, квіти, хто завгодно втратить голову.
Леся була щаслива. Вадим був просто мрією багатьох дівчат, а вибрав її. Літо було в самому розпалі, стояла спека, і вони з Вадимом намагалися якомога частіше їздити на пляж. Вода була теплою, купалися до тих пір, поки шкіра не покривалася пухирцями, виходили з води, і засмагали, розтягнувшись на рушниках.
Одного разу, в вихідний день, вони зазвичай, поїхали на пляж. Леся впевнено рухаючись, запливла далеко від берега. Обернулася, Вадим стояв на березі, збираючись увійти в воду. Леся, крутонула на місці, розвертаючись, щоб плисти назад, і в цей момент відчула гострий біль в нозі. Судома звела ногу.
Леся намагалася гребти, але біль був настільки сильним, що у неї запаморочилося в голові. Вона зібралася з силами, і крикнула: – Вадим!
Той з берега радісно помахав їй у відповідь. Леся намагалася плисти, але паніка виявилася сильнішою, і вона просто почала занурюватися під воду. Намагалася взяти себе в руки, але страх перемагав, виринути було важко, вона втрачала сили, і в один момент просто пішла на дно. Її підхопили чиїсь сильні руки, витягли на поверхню, і Леся тільки відчувала, що людина перевертає її на спину, і тягне за собою до берега.
Леся прийшла до себе на березі, над нею схилився незнайомий хлопець. Вона зітхнула, закашлялась, і до неї тут же підскочив Вадим, дивився на неї з тривогою, намагався обійняти. Леся сіла. Неподалік стояли люди, які спостерігали за тим, що відбувається, потім роззяви розійшлися, всі заспокоїлися, і Леся пригорнувшись до Вадима, почала дякувати йому за порятунок. Але той у відповідь лише мукав щось, і в очі їй не дивився.
Леся не розуміла, чому Вадим так себе веде? Адже він її врятував? Або..? Недалеко від них сидів хлопець, який поглядав в їх сторону, і Леся почала смутно здогадуватися, що Вадим зовсім її не рятував. Вона підійшла до хлопця, запитала навпростець: – Ви бачили хто мене витягнув? Хлопець просто відповів: – Ну Ви ж тонули. Я встиг вчасно.
– А Вадим? – Зірвалось у неї з язика, – він де був?
– Так на березі, знімав штани.
-Як???
– Пробачте, розбирайтеся зі своїм хлопцем самі, – чоловік підхопив рушник, і встав, збираючись піти.
– Хвилинку, будь ласка! – Леся благально заглянула йому в очі. Підійшла до коханого. – Вадиме… – Лесь, пробач, я не встиг, поки знімав джинси, нога ще заплуталася, а він уже стрибнув за тобою…
Леся підняла рушник, струсила з нього пісок.
– Вадиме, а ти, виявляється, боягуз… – Лесь, ну ти далеко була, і… – Зрозуміло.
Леся розвернулася, підійшла до хлопця: – Ідемо звідси. Вадим мовчки дивився їм услід, розуміючи, що Лесю він тільки що втратив, назавжди.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
