Ліда поїхала на заробітки, а нашу дочку залишила з бабусею. В мене друга сім’я, яку я повинен забезпечувати. Та недавно подзвонила моя мама і сказала, щоб я Злату до себе забрав, бо з бабусею їй важко. Я в першу чергу тато, маю допомагати фінансово, що я і роблю, справно аліменти виплачую. Вихованням має мама займатися. Я б то може й не проти її забрати, але друга дружина ні в яку. Їй своїх двох хватає.
Я вважаю, що дитиною повинна займатися Ліда. Я плачу аліменти і не погані. Та моя мама заставляє мене приймати рішення, яке мені не подобається, а якщо точніше, моїй новій дружині.
Перший раз я одружився, коли мені було всього 24 роки. Молодий, зелений, не розумів тоді ще життя.
Жити не було де. Якось, з допомогою батьків ми придбали з Лідою однокімнатну квартиру. В той час в нас вже росла дочка.
Сама Ліда працювати не хотіла, все шукала якусь “халяву”.
Я працював, але молодий ще, хотів і з друзями в шинку посидіти і одягнутися гарно.
Через фінансові розбіжності ми з Лідою і розлучилися, коли Златі було чотири роки.
Ми декілька разів сходилися заради дитини, але все ж зрозуміли, що разом нам не бути.
Квартиру я залишив дружині і дочці, а сам з’їхав на орендовану. Десь за рік часу я зустрів Анну, з якою зараз і живу.
Анні 27 років і вона мама двох донечок.
Живемо ми всі разом. Я часто бачусь з дочкою, але гуляємо ми на нейтральній території, бо Анна не дуже має бажання спілкуватися зі Златою. Їй своїх двох хватає, як вона каже.
Я справно плачу аліменти. Знаю не з чуток, що Ліда зайнялась манікюром, це також хороший дохід.
Але хтось її намовив пів року тому, поїхати на заробітки.
Подзвонила вона мені вся така впевнена.
– Мене не буде деякий час. Злата залишається з бабусею. По можливості. приділи їй більше часу!, – і поїхала.
Але як я можу ще більше часу приділяти? Я ж повинен і гроші заробляти. І аліменти платити треба, і в Анни двоє дітей. Я біля них живу, тому повинен допомагати фінансово. Я взяв над цією сім’єю відповідальність.
Я бачився зі Златкою декілька разів, вона мені не жалілася на життя з бабусею, все було добре.
А недавно мені мама дзвонить, каже, що я, як батько, повинен її забрати, бо дитині з бабусею дуже важко живеться.
Я відразу ж і порадив мамі, щоб сама забирала, раз така мудра, але мама з татом ще працюють, тому не мають на онучку часу.
Мама вже може йти на пенсію і доглядати за Златою. Я ще молодий і не можу все кинути і дитину доглядати, нам треба за щось жити.
Я вважаю, що Ліда вчинила дуже не гарно по відношенні до нас.
Вона, як-не-як, мама, і не може дитину покинути.
Я б забрав Злату до себе, але моя Анна навіть слухати це не хоче.
Я ж не хочу ризикувати сім’єю.
Я заплутався і не знаю, що робити.
Як повернути Ліду додому? Мені справді шкода дочку, але я в безвиході…
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua