Скоріш за все, спрацювала бабусина говірка: “скоч в гречку”. Так і з’явилась на світ наша Даринка. Чоловік в ній душі не чув, як і бабусі з дідусями. І хоча дочка була копією “співробітника”, я ні на хвилинку не хвилювалася, що хтось коли небудь, дізнається правду. А недавно ми всією родиною в мами на дачі були. Хлопці шашлик смажили, дівчата салати різали. Коли я підійшла до альтанки, то й почула цю розмову. Стало лячно!
Ми з чоловіком стали на рушничок щастя, коли обом було по 25 років.
Ми дуже хотіли стати батьками. В нас вже було де жити, Олег мав непогану роботу. До того ж, всі знайомі вже їздили по дорозі з колясками.
Та все щось в нас не виходило. Минали місяці, а за ними і роки.
Я обстежувалася, все було добре. Олег також ходив, але почувши перше: “ніби все добре у вас”, зупинився.
Після десяти років шлюбу я вже почала миритися з тим, що дітей в нас не буде.
Я працювала в обласній адміністрації. Коли до нас перед новим роком прийшов новий співробітник, всі зраділи. Антон був красивий, веселий, зі всіма вмів знайти спільну мову.
В нього була дитина і дружина.
Я не знаю, як так вийшло. Мабуть, бабусина говірка “скоч в гречку” спрацювала.
Ви знаєте, через два місяці я зрозуміла, що чекаю дитину.
Я вирішила покластися на долю і нічого не сказала чоловіку.
Олег дуже чутливо сприйняв новину, що стане батьком. Свекруха також мене, мало на руках не носила.
В нас народилась чарівна дівчинка, і скажу відверто, копія Антона. (він, до речі, нічого не знає. Я звільнилась з роботи відразу ж).
Нашій Даринці вже десять років. Ми душі в ній не чуємо. Чоловік жодного разу нічого не запідозрив. Я вважаю, що все зробила правильно.
Але недавно я задумалася, чи не догадується про щось свекруха і моя мама. Річ в тім, що недавно ми з свекрами були в гостях у моїх батьків на дачі.
Хлопці смажили шашлик, дівчата готували салати і канапки, Даринка ж гралася з сусідським хлопчиком в бамбінтон.
Я підходила до альтанки, а свекруха каже мамі, “Добре, що Олег нічого не знає. А ми цю таємницю з собою заберемо, чи не так свахо?”, і ніжно глянули на Даринку.
Ні моя мама, ні свекруха, жодного разу не підіймали цю тему. І ось після того мені якось не по собі, коли ми бачимось.
Я хвилююсь, щоб колись все не вилізло на поверхню…
Я люблю свого Олега, а ще більше люблю Даринку…
Невже батьки можуть таке відчувати?
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua