Ви знаєте, довгий час я себе корила тим, що вже два роки зустрічаюсь з одруженим чоловіком. Але недавно попалась мені одна стаття на очі, і виявляється, я тут зовсім не винна.
Можна тепер видихнути і жити на повну.
Мені 26 років, я працюю майстром манікюру в дорогому салоні краси. Саме там доля і звела мене з моїм Владом.
Як тільки він вийшов зі свого чорного джипа, я відразу ж зрозуміла, що це людина самодостатня і любить себе, і що саме такого чоловіка бачу поруч з собою.
Я робила йому манікюр і під час роботи в мене вперше в житті трусилися руки. Моє серце ніби підказувало, що з цією людиною в мене буде дуже багато приємних моментів.
Після мене він ще був записаний на масаж і деякі процедури на обличчі, а в кінцевому результаті, ми разом вийшли з салону.
Такого чоловіка, як Влад, я в своєму житті не зустрічала. Галантний, вихований, красивий, ну ідеальний чоловік, і до речі, обручки на пальці в нього не було, а я, якщо чесно, навіть боялася питати його, чи не одружений він часом, не хотіла я руйнувати свої мрії і фантазії.
Про те, що Влад таки одружений, я дізналася, десь через недільки дві, та за той час я встигла по вуха в нього закохатися.
На той час мені було байдуже, що дома його чекає дружина і двоє дітей.
Ми зустрічалися переважно в мене дома, живу я одна. Також Влад часто брав мене в свої подорожі по-роботі. В “чужих” містах ми могли вільно ходити вулицями, ніжно тримаючись за руки.
Я так хотіла, щоб ці миті не закінчувалися, але час розставання, хоч і не на довго, та був неминучий.
Десь через місяців три-чотири, я почала страшенно ревнувати Влада до його дружини.
Я знайшла її в соціальних мережах. Ліля, так звати дружину Влада, була дуже гарна і видно, що вона за собою стежить. Спільних фото було дуже мало, тому я вірила, що все у них справді так, як розказував Влад.
– Я з Лілею лише заради дітей. В нас давно нема почуттів. В тебе я закохався, як підліток і давно не почувався таким щасливим.
Ці слова були мені, як бальзам на душу. Коли мені було самотньо і не добре, я раз у раз повторювала їх в своїй пам’яті.
Так ми і продовжували зустрічатися. Декілька разів ми навіть разом літали на відпочинок за кордон. Це були незабутні моменти.
І все б нічого, та одного разу я почула, як ніжно Влад бажав приємних снів дружині і дітям. Вкінці він сказав, що сильно їх любить і не уявляє свого життя без них.
Влад завжди уникав розмови з дружиною при мені, а цю розмову, на жаль, я почула.
З того часу мене почало мучити сумління.
“Я влізла в чужу сім’ю! Я забираю у дітей батька! Я та, через яку ця Ліля, можливо, плаче ночами…”
Мені було дуже важко з цим жити, але ми все рівно продовжували зустрічатися.
Влад робив мені дорогі подарунки, він замовляв на дім їжу з дорогих ресторанів і я не могла власними руками зруйнувати таке яскраве життя.
Та якщо поруч з Владом я була щаслива, то вечори мої були дуже самотніми, а особливо вихідні дні, коли всі мої подруги запрошували мене на розваги, де вони веселилися з чоловіками. Я ж не хотіла йти до них одна.
З кожним днем я все більше і більше зневажала себе за те, що я відібрала Влада у дружини.
Мене часто наздоганяли думки, щоб порвати з ним, але все щось мене стримувало.
І ось недавно мені на очі потрапило відео однієї дуже відомої людини.
Як виявилося, в тому, що Влад ходить “на ліво” від своєї дружини, я зовсім не винна.
У мене немає чоловіка і я нікого не зраджую. У всьому, що відбувається, винен сам Влад. Але йому так підходить, йому це подобається, то до чого тут я?
Я розумію, що якщо не я, він би знайшов собі іншу жінку. То чому я повинна зараз від нього відмовитися? Це ж буде означати, що я своїми ж руками віддала його іншій.
Я не можу собі цього дозволити. Надто сильно я прив’язалась до цього чоловіка.
Єдине, про що я ще почалась задумуватися, що я хочу щоб він був лише мій і ми створили справжню і міцну сім’ю.
Скажіть мені, чи можливо це? Чи це всього лише мої фантазії і Влад ніколи не покине свою сім’ю?
Автор – Наталя У.
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!