– Надь, виходь за мене заміж?
– Та що ти кажеш таке Пашка, ти мені як брат рідний, а люблю Мішу.
– Любить вона його, – сказав чоловік – ти спочатку дізнайся чим твій чоловік у вихідні займається, які важливі питання вирішує. А потім про кохання думай…
Розмова з Павлом залишило Надю в змішаних почуттях. З одного боку їй хотілося наздогнати його і дізнатися правду, а з іншого бути вище всіх цих пліток. Вона довіряла своєму чоловікові як собі, все ж десять років разом, правда ось відносини офіційно не оформлені та й дітки все не виходили…
***
– Привіт дорога, як день? Аналізи прийшли? – запитав з порога Михайло.
– Так, у мене все добре, сказали чекати і вірити, ну і докладати зусиль певні звичайно, – відповіла Надя – Міш, ну не розумію я чому ми?
Чоловік зупинився.
– Не зрозумів тебе.
– Чому саме у нас така проблема. У сестри двоє дітей, у нашої мами нас троє, а я не можу, – поскаржилася Надія.
– Дорога, ось побачиш все вийде, ти обіцяла смачну вечерю.
– Так, йдемо, у мене все готово.
За вечерею, Надя сиділа підперши обличчя ліктем і дивилася як швидко їсть чоловік.
– Міш, давай поїдемо. На море. Вимкнемо телефони і забудемо на час про існування цивілізації.
– Все мрієш… рідна, поки не можу, у мене є одна важлива справа. Ось улагоджу, хоч на край світу вирушимо.
Очі Наді блиснули здогадкою, не те чи важливу справу він залагоджує, про яку Паша говорив, але вона промовчала.
Наступні тижні Михайло поводився досить дивно, після роботи затримувався, один з вихідних стабільно просиджував в офісі над новими проектами, хоча раніше вони весь вільний час проводили разом.
Нарешті жінка не витримала і набрала Павла.
– Розповідай, хто вона?
– Ну, ну, а де привіт, як справи? – пролунало в трубці.
– Мені не до люб’язності.
– Добре, кілька тижнів тому з’явилася дама з дочкою, прийшла до нас в офіс і як я зрозумів заявила, що привела доньку Михайла.
– У нього є дочка? – запитала Надя, повільно сповзаючи по стіні на підлогу. Вона кинула трубку навіть не дослухавши, просто не змогла б. Одяглася, викликала таксі і назвала його робочу адресу.
***
– Під’їхали, – водій повернувся до жінки.
– Бачите, чорний автомобіль перед нашим, туди зараз сів чоловік з жінкою і дитиною, слідуйте за ним…
– Добре, як скажете.
Вони проїхали до спального району, Надя згадала, що там у Михайла була квартира, що залишилася від батьків. Жінка побачила незнайомку, яка виходила з автомобіля щось в її рисах обличчя було знайомим, але що і де вона її бачила?
– Дякую вам, а тепер відвезіть мене назад додому, – сказала Надя, витираючи сльози. Вона звичайно могла вийти і влаштувати скандал чоловікові, але це було не в її правилах, треба було згадати де вона бачила цю жінку…
Перебираючи фотографії в телефоні і своїх соцмережах жінка доїхала додому. А потім взяла студентський альбом. Ну як же вона могла забути… нарешті, Надя згадала де бачила цю високу блондинку, в молодості брюнетку Ольгу.
Вони втрьох: Ольга, Михайло і Надя вчилися на одному курсі, до Наді у хлопця були якісь зовсім недовгі відносини з Олею. Потім та вискочила на четвертому курсі заміж за більш перспективного нареченого і перевелася на заочне.
До Наді вже пізніше долітали чутки, що перші роки три молодята жили прекрасно, чоловік Ольги почав працювати в батьківській компанії, а потім вона розорилася… З того часу нічого ніхто із загальних знайомих про жінку не чув…
Михайло приїхав додому пізно ввечері.
– Я вечеряти не буду, втомився, піду ляжу, – сказав було він.
– Міша, постій, скажи що їй треба?
Він мовчки опустився в крісло.
– Значить ти все знаєш… вона стверджує, що народила від мене дочку. Я ось допомагаю.
– Ти повірив їй наслово?
– Ну так, дівчинці якраз 11 років, ми тоді зустрічалися. Я пропонував пройти тест ДНК, але Оля розплакалася, не силоміць же мені вести її в клініку. А поки вона живе у мене на старій батьківській квартирі, їм з дочкою йти не куди… – знизав плечима чоловік.
– Знаєш, що вибирай або я або вона. Не вірю жодному слову цієї жінки!
Того вечора Надія зібрала речі і поїхала до батьків. А через два тижні з’явився Михайло з великим красивим букетом і обручкою.
– Надюш, пробач мене, ти була права дівчинка – не моя дочка, ми все таки пройшли тест ДНК, а Ользі потрібні були тільки гроші… Виходь за мене заміж, а потім вимкнемо телефони і поїдемо на море, подалі від цивілізації…
На очі жінки навернулися сльози.
– Я згодна, – сказала вона і обняла Михайла.
А через дев’ять місяців у них народився довгоочікуваний малюк!
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
