fbpx

– Люда, якось ти так стіл накрила, як в далекому минулому. Не соромно перед друзями буде? – А за що соромно?- питаю я, а сама ледь зі злості на ногах стою. – Хто в наш час шубу робить? Хіба якісь бабусі, – єхидно засміялась свекруха. Я ображена вийшла на балкон. Чоловік за мною. Заспокоює мене. Якось мені трохи відійшло і я згадала, що на кухні в духовці печеться картопля, тому я одразу ж направилась туди. А там у мене така картина

Цього дня в чоловіка був день народження. Я, як бджілка, трудилася весь день, вже мовчу про те, що цілий тиждень, як не купую, то прибираю. У нас з Антоном двоє діточок, тому, самі розумієте…

До чого я…

Приїхала моя дорога свекруха, Оксана, рідна сестра Антона з сім’єю, і наші спільні з чоловіком друзі, які живуть з нами по сусідству.

Сидить така свекруха за столом, вся розфуфирена, а вона в мене таке, “хороше життя” любить. Чоловік воєнний. Вона звикла жити “на широку ногу”.

– Людо, якось ти так стіл накрила, як в далекому минулому. Не соромно перед друзями буде?

– А за що соромно?- питаю я, а сама ледь зі злості на ногах стою.

– Хто в наш час шубу робить? Хіба якісь бабусі, – єхидно засміялась вона.

Я ображена вийшла балкон. Чоловік за мною. Заспокоює мене. Якось мені трохи відійшло і я згадала, що на кухні в духовці печеться картопля, тому я одразу ж направилась туди. А там у мене така картина.

Холодильник відкритий, а з-за нього виглядає – Марія Іванівна, моя “улюблена” свекруха.

– Людочко! Свій торт ви завтра з Антоном з’їсте, а сьогодні гостям подавай той, який я привезла. Він такий гарний та смачний, не буде соромно ні імениннику ні тобі.

Не знаю чому, але я не видавила в свій захист і слова. Сам Антон, як побачив цю красу, навіть на мій тортик, якому я так багато приділила часу, не глянув. Поцілував свою мамочку, обійняв…

А я, я що не заслуговую. Я ж своїми то руками.

Скажу відверто, торт був лише гарний ззовні. Чогось особливого в ньому не було. Навіть гості його лише пару раз надкусили, і так він і залишився на тарілочці.

І скажіть мені, для чого все це було?

Ось сьогодні сидимо ми з Антоном і дітьми на кухні і смакуємо моїм тортиком.

– Ти моя господинька! Пишаюсь тобою! І вибач за все. Всю ніч не міг спати, через те, що вчора так повівся. Більше не поведусь у мами на поводку.

І ви знаєте, я йому вірю! А ще, я дякую Богу, що маю своє житло і рідко бачусь зі своєю свекрухою.

Автор – Наталя У

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – zycie

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page