Вчора я дуже цікаво, і неочікувано навіть для себе, провела вечір в приємному товаристві.
Моя подруга завжди мені видавалась скромною і витриманою в поведінці. Вона вчителька українська мова, а найголовніше, мила та щира людина, яка завжди прийде на допомогу. Та те, що вона “вигадувала” вчора, геть перевернуло мою уяву.
Я навіть не уявляла, що Зоряна, так звати мою подругу, на таке здатна.
Зоряна одна із моїх подруг. З нею, скажу вам чесно, не так вже й легко товаришувати.
Оскільки вона вчитель за професією, то в неї ціла купа заперечень і перепон, щоб провести інколи з нами гарно час в колі її ж друзів.
Вона завжди переживає, щоб на камеру якоюсь не такою випадково не потрапити, щоб зайвого не сказати і завжди її хвилює думка, що про неї скажуть чи подумають.
Вчора у мами Зоряни був день народження, особлива дата сімдесят п’ять років.
Я знала, що подруга готує для мами свято і це буде приємною несподіванкою для Людмили Степанівни.
Я навіть знала, що серед запрошених гостей обов’язково маю бути і я. Мама Зоряни дуже мене любить і ми підтримуємо тісний зв’язок між нашими сім’ями.
На свято були запрошені подруги і сусідки мами Зоряни.
Також приїхала і рідна сестра. І як мені було дивно, що всі прийшли майже одночасно, наче змовились між собою.
Людмила Степанівна зустрічала нас у вишитій сукенці з шеляновою хустиною на плечах. В її очах був подив, бо, мабуть, не знала хто прийде.
А потім стіл, який накрила Зоряна, це був шедевр кулінарії. На столі все було так гарно, наче в дорогому ресторані.
Смачні страви подруга з дочкою подавали на стіл. Лунали такі гарні тости, слова привітання для іменинниці. Та я й не могла і подумати, що моя подруга склала сценарій цього дійства.
Ми наче актори, а інколи я навіть уявляла себе ученицею в школі за партою, бо повинна була виконувати все, що було прописане за сценарієм.
Спочатку ми згадували всі “прикметники” і по черзі говорили іменинниці, яка вона є, а саме: добра, мила, чарівна і таких хороших слів знайшлось ще багато.
Людмила Степанівна, як ніхто, заслуговує це почути в свою адресу.
А потім по сценарію у нас був циганський хор, тут ми насміялись і навеселились, як маленькі діти, не дивлячись на те, що в компанії були всі віку іменинниці.
Кожен вигадував свою співанку, яка не мала повторюватись, це була їхня молодість, колись вони в юні роки так забавлялись.
Мені було цікаво і весело в цьому всьому приймати участь, а особливо за всім спостерігати. Бо якщо я і хочу святкувати ювілей своїм батькам, то тільки за таким цікавим сценарієм.
Третім пунктом по сценарію були спогади, ми розглядали альбом молодості Людмили Степанівни, всі знаходили на фото там себе, впізнавали інших і саме найвеселіше, це коментарі до кожного фото.
Ось, наприклад, ми знайшли фото, де мама Зоряни стоїть у обіймах батька, а сама при цьому руки тримає за спиною. Коментар просто приголомшив нас усіх.
Цьому фото більше сорока років. Людмила Степанівна згадала, що чоловік її образив чимось, а вона не захотіла обійматись хоч той так сильно просив пробачення у неї.
А потім лунали пісні їхньої молодості і це був четвертий пункт сценарію. Я наче побувала на театральній виставі. При тому отримала масу задоволення і цілу купу вражень.
Які голоси, а найважливіше, які слова в піснях. Вони заворожують душу і серце до мурашок. Який чудовий вечір, таке незабудиться ніколи.
За п’ятим пунктом ми приймали смачні гостинці до кави на ранок від ювілярки, щоб ще раз зранку згадати про чудовий вечір і сценарій, який перевершив всі наші очікування.
Тільки у таких гарних батьків, такі талановиті діти. Вони несуть у світ свої традиції, свою любов до рідного краю і ті сімейні цінності, які так гріють теплом нашу душу і серце.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію.
