Мабуть це доля: як я, сама того не очікуючи, знайшла свою любов
У свої 24 з хвостиком я живу зі своїми батьками і насолоджуюся молодими роками. Сім’єю не встигла обзавестися, а поки мені цього й не треба.
Але зате у мене найкращі в світі батьки і подруги. Ось з Аліною ми і зовсім не “розлий вода”, хоча і бачимося не кожен день. Живемо ми один від одного далеко, та ще й робота не завжди дозволяє побачитися, коли ми цього хочемо. За матеріалами
Найчастіше наші зустрічі проходили на вихідних, а в інші дні ми постійно листувалися в Мережі. Але наші зустрічі проходили не у когось вдома, а в кафешці або нічному клубі.
Але ось мене відправили у відпустку. І подруга запросила мене до себе в гості на пару днів. Будинок Аліни я знайшла швидко і вулицю я цю знала. А ось з квартирою довго вагалася давно не була у неї в гостях, подзвонила подружці, а вона каже заходь – відкрито.
Ну ладно, увійшла. Відразу помітила, що в квартирі все змінилося. Ну мало чого, може ремонт зробили. У квартирі тиша, тільки звуки з ванної долинали.
Думаю, подруга приймає душ, не буду ж я ломитися туди. Почекаю тут.
Просиділа я так хвилин 10, а ніхто не виходить. Ну ладно, чекаємо далі. І ось через ще пару хвилин виходить з ванни, але не моя подружка, а якийсь хлопець.
Моя перша думка – це напевно хлопець Аліни, але чому вона про нього нічого не розповіла, чому не попередила?
Але тут хлопець в одному рушник став питати мене хто я така і взагалі, як сюди потрапила. У мене був ступор.
Але швидко зібравшись з думками, я стала пояснювати молодому і симпатичному хлопцеві, що я приїхала в гості до Аліни, я її подруга, вона сказала, що двері відкриті і я можу увійти. Але схоже красунчик нічого не зрозумів з цього.
Тут дзвінок телефону, я піднімаю трубку і чую роздратований голос своєї подружки: Де тебе носить? Я все чекаю і чекаю тебе.
Все виявилося дуже банально, я виявляється переплутала квартири, більш того, я зайшла не в той під’їзд. Боюся уявити, що подумав бідний хлопець, коли побачив мене вийшовши з душу.
Але вже коли я вибачилася і вирішила йти він мене зупинив і ми з ним обмінялися телефонами. Хлопця звали Євген і він жив один. Дівчини у нього не було, тому що не було часу на знайомства. А тут я така сама прийшла – напевно це доля.
Пізніше, коли я про все розповіла Аліні вона ще довго сміялася. Ось так я переплутавши квартири, знайшла собі хлопця. Зараз ми разом і я живу у Євгена. Він просто чудовий і дуже господарський.
Тепер і з подругою ми бачимося майже щодня. Ось так одного разу і випадково я знайшла свою любов.
