Я така розлючена, що просто слів немає. То ж треба було до такого подарунку додуматися.
З чоловіком ми розлучилися два роки тому. В нас дочка чотирьох років. Моя колишня свекруха зі свекром живуть в селі. В них городи, господарка, живуть так все життя і світу білого не бачать. Але я розумію, на одну пенсію сильно не виживиш.
Арсен платить аліменти, все як має бути. По можливості зустрічається з дочкою, але на нейтральній території, оскільки в мене вже новий чоловік і на даний час я при надії.
І ось в чому власне проблема.
Майже місяць тому в дочки був день народження. В першу неділю вона святкувала дома з нами. На другу неділю свято іменинниці зробив тато, вони їздили в дитячу кімнату, ще була сестра Арсена зі своїми дітьми.
А ось в ці, що були вихідні, Арсен відвіз Соломійку до своїх батьків, ті також хотіли її побачити і привітати.
Правда, з подарунком вони прогадали.
Ну в мене слів нема, як можна було подарувати дитині звичайнісінького маленького котика, не порадившись про це зі мною.
Дитина як на порозі з цим подарунком стала, я ледь з розуму не зійшла. Арсен знав, що буду зла, тому швидко завів машину і чкурнув.
Поки все нормально. Даємо їсти і прийшлося купити лоток, але я прекрасно знаю, що коти линяють круглий рік. Скоро буде малюк в домі, а не дай Бог, алергія, що тоді робити?
Я не готова до прибирання лотка, до пуху у всьому, і взагалі, до м’явкання. Цей кіт вже виводить мене з себе, а що буде далі?
Соломійка ж прив’язалася вже до Ізі. Я не можу тепер просто забрати зі словами, що я до кота не готова.
Що робити в такій ситуації? І взагалі, хто має котика, розкажіть свої плюси та мінуси. Може я перебільшую…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
