
Мій батько покинув нас, коли я народилася, це, мабуть, була одна з причин, чому мама не виявляла до мене любові. Моя сестра Ольга була дуже красива, вона схожа на мою маму не тільки зовнішністю, але й характером. Вона завжди любила бути в центрі уваги, любила поговорити, завжди була душею компанії.
А я була прямою протилежністю, мені подобалося побути на самоті, в тиші та спокої. Мама мені постійно повторювала, що ти ніхто і звати ніяк, ти нічого не досягнеш у житті, ти ніколи не будеш успішною жінкою.
Вона завжди порівнювала мене з моєю сестрою, казала, що Ольга краща за мене в усьому, особливо в зовнішності. Кожну мить вона змушувала мене відчувати, що вона любить мою сестру більше. Ще в дитинстві я з нетерпінням чекала той день, коли я зможу покинути рідний дім.
Коли моя сестра закінчила школу і вступила до університету, у неї нічого не вийшло, тому вона пішла працювати продавцем. Одного разу Ольга зустріла там хлопця і вийшла заміж.
Звичайно, мама була дуже рада, вона пишалася своєю дочкою і зятем.
Моє життя склалося інакше. На щастя, я здала іспити і поступила до університету. Невдовзі мені запропонували хорошу роботу.
Я погодилася не задумуючись, а потім я переїхала жити в інше місто.
Все це не подобалося моїм рідним, тому стосунки розірвалися. Вони навіть не подзвонили мені і не запитали, як я і що зі мною.
Ми не розмовляли роками. Мама дзвонила мені лише один раз, коли їй потрібні були гроші, а потім хотіла, щоб я переїхала додому і доглядала за дітьми сестри і не тільки…
Сестру покинув чоловік. Ольга залишилася сама з двома дітьми. Але довго вона не сумувала. Зустріла Василя. Василь був вдівцем і виховував двох дітей, які з часом також звалилися на плечі мами. Ольга з цим Василем дійшли до “дна”.
Я відмовила мамі в проханні, я не переїхала додому, щоб допомогти їй виховувати дітей моєї сестри і Василя. Ось тоді я і почула від мами, яка я невдячна, вона мене виростила, годувала, одягала, виховала і тепер я так “не гарно” з нею вчинила.
Я нічого не відповіла, поклала слухавку, і з того часу ми не розмовляли. У мене чудова робота, і я нарешті зустріла ідеального чоловіка – свою долю.
Про своїх, колись рідних людей, я стараюся не згадувати. Мені так легше…
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua