Я відправила дитину до бабусі і дідуся, а сама взялась за генеральне прибирання і прання. Як завжди, я перевірила усі кишені одягу. Знахідка в джинсах Валерія мене приголомшила. Там було два квитки в театр – використані. Зі мною Валера точно в театр не ходив. Я намагалася пригадати, що сталося тієї середи ввечері два тижні тому. Прозріння таки прийшло. Але мені від цього тільки гірше
Я не можу повірити, що він зробив це зі мною.
Є звичайні, буденні історії, які ми так часто бачимо в інтернеті чи по телевізору, і чомусь навіть в голову таке не приходить, що таке може трапитися з тобою у звичайний будній день.
Це сталося деякий час тому, коли я відправила дитину до бабусі і дідуся, а сама взялась за генеральне прибирання і прання. Як завжди, я перевірила усі кишені одягу. Знахідка в джинсах Валерія мене приголомшила. Там було два квитки в театр – використані.
Зі мною Валера точно в театр не ходив. Але з ким тоді? Я намагалася пригадати, що сталося тієї середи ввечері два тижні тому. Потім я згадала – того дня він сказав мені вдома, що йому потрібно довго затриматися на роботі, і щоб я його з вечерею не чекала. Це траплялося раніше, і в цьому не було нічого дивного для мене.
Але зараз у мене закралася підозра. Може, він так довго не затримується на роботі, може, ходить в театр і кіно з всякими дамочками, а я вдома сном праведних сплю?
Тижнями спостерігала за поведінкою свого чоловіка. І підозра, що Валерій ходить наліво, ставала все сильнішою. Він не відповідає на телефони незліченну кількість разів протягом дня, він ніколи не приходить додому раніше восьмої вечора, є ще часті понаднормові – як я могла бути такою наївною?
Валера ніби щось відчуває, тому останнім часом дуже добре до мене ставиться. Нещодавно він навіть подарував мені квіти – просто так. Коли він ніжно мене з тими квітами обійняв, я думала, що зараз заплачу.
Я не знаю, чого я чекаю. Я не хочу сказати, що знаю. Можливо, я сподіваюся, що одного прекрасного дня виявиться, що все-таки все це неправда. Він не хоче розлучатися, це точно. Я також ні. Тоді чому я так хвилююся?
Було б так приємно одного разу прокинутися і зрозуміти, що це був лише поганий сон. Але є ці квитки в театр. Залишила “на пам’ять”… І вони не дають мені спокою.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір
- Виникло серйозне непорозуміння з дочкою. Скільки можна! Так, мені 67, я збираюся заміж, виселити квартирантів зі своєї квартири та переїжджати туди з Романом. Я виконую обов’язки домробітниці та няні і при цьому не отримую жодної віддачі натомість