-Так все, розлучаємося ми, – заявила матері тридцятирічна Кіра, – вистачить, скільки можна це все терпіти. Чоловік робити нічого не бажає, третій рік вдома на дивані лежить, а я просто втомилася. Добре, що на авантюру свекрухи тоді не піддалася, інакше зараз би без кута свого з дітьми залишилася.
Кіра вийшла заміж зовсім юною, як це буває, не слухаючи нікого навколо, вирішила, що це любов на все життя . 18 років їй і 24 нареченому.
Жити стали в квартирі Кіри, їй бабуся залишила свою двушку, виїхавши до старшої дочки в село, онуків няньчити і ближче до природи бути. Квартиру оформили ще до весілля за договором дарування.
Майже відразу Кіра завагітніла, а потім, коли доньці було три роки народився і братик. Чоловік тоді працював, заробляв непогано, Кіра сиділа вдома, займалася дітьми і господарством. Всіх це влаштовувало, крім свекрухи.
Тетяна Костянтинівна вважала, що я нахлібниця, повісила себе та дітей на її сина, а синочок надривається.
Тому, за логікою свекрухи Кіра була зобов’язана відплатити добром сім’ї чоловіка: продати свою квартиру і вкластися в будівництво будинку, в якому вони б жили всі разом, зі свекрухою і її молодшим сином.
Кіра, бачачи, що за свекруха їй дісталася відмовилася навідріз. Хочу жити окремо, квартиру продавати не буду і крапка. Чоловік жити з мамою теж бажанням не горів, вона і так тягнула з нього гроші постійно.
-Твоя ледаща вдома сидить, ні копійки за все життя не напрацювала, а ти повинен перш за все допомагати матері. Я тебе виростила одна, тепер твого брата піднімаю. Ти зобов’язаний допомогти мені добудувати будинок. Яка відпустка з дітьми? Такі гроші, нам якраз на сантехніку вистачить. НЕ вигадуй. Бач, втомилася невістка, дармоїдка!
І відпустка відклалася ще на невизначений час. Діти Кіри ходили в лахмітті, які щедро від своїх подружок доставляла в дім свекруха. Кірі зимову куртку купували батьки, помітивши, що дочка в морози гуляє з дітьми в легкому пальтечку.
Синові було 3 роки, коли Кіра вирішила вийти на роботу. Інститут-то вона з гріхом навпіл закінчила. Влаштувалася бухгалтером в приватну фірму і справа пішла. Діти особливо і не хворіли, так що без лікарняних вона була на хорошому рахунку, незабаром і підвищення отримала.
Стало жити легше. Змогла купувати дітям обновки, іграшки, сама одягнулася. Чоловік і раніше віддавав дві третини своєї зарплати матері. Свекруха було заїкнулася, що тепер треба більше віддавати, раз Кіра працює, але Кіра показала їй жирну дулю.
Це стало темою постійних нападок Тетяни Костянтинівни. Раніше була дармоїдкою, а тепер стала жаднюгою:
-Навіщо тобі стільки барахла? І дітям новий одяг накупила, вони виростуть і викинеш. Тебе стільки років годували-поїли, а ти хоч би копійку віддала! Нам меблі треба купувати в будинок, та до переїзду готуватися. А вона шикує.
При цьому квартиру свекруха продавати свою не збиралася: це спадок для молодшого сина. А будинок? А будинок навпіл. І не важливо, що будував його фактично її старший син.
Кіра в цю справу не лізла. Набагато гірше, що чоловік раптом втратив роботу, а нову все ніяк не знаходив. Знову у них на чотирьох була одна зарплата.
-Ех ти, хитра, невістонька, і жадібна. Мій син тебе 7 років утримував, а тепер ти його утримуй 7 років. Він нам грошей давав і ти повинна давати. За позику віддяка. Не захотіла квартиру продавати свою, але ж там і твого чоловіка спадок! Мені терміново потрібні гроші, у мене син в інститут поступає на платне відділення. Так що давай.
Кіра оплачувати навчання категорично відмовилася. А на рахунок будинку, так це чоловіка спадок, а не її. Чоловік, до речі, теж почав говорити словами матусі: «я ж вас утримував, і ти зобов’язана».
Ага, утримував. В лахмітті ходили. І поки свекруха всі його гроші забирала, я по дому все робила, дітей його ростила. А він лежить, в іграшки грає. Ні посуд помити, ні дітей в школу, зі школи відвести. Ходить на співбесіди іноді, але такої зарплати, як була не пропонують, а на меншу не йде. Краще адже вдома сидіти.
І це не місяць, не два. А два роки. І всі ці два роки Кіра, як білка в колесі, та ще й постійно відбuває атaки свекрухи, якій треба грошей все більше і більше.
-Дома я заначку тримала, в тумбі. Ну було там тисяч 100, то, що премією в конвертах на роботі давали. Одного разу полізла в шафу розбирати, а грошей немає. Я до чоловіка, а він мнеться, мама взяла.
Виявилося давно взяла, місяць тому. Прийшла до них, коли Кіра була на роботі і сказала синові, що не може бути, щоб його дружина не відкладала. Ну і знайшла. Кіра пішла до нахабної свекрухи, а вона сміється в обличчя:
-По доброму просила, дай грошей, ти відмовила, ось я і взяла. Твої? Це мої гроші, ти на утриманні мого сина в екретах сиділа, так що я маю право і на зарплату твою, і на заощадження! І не крuчи, немає більше тих грошей, я оплатила навчання синові.
Кіра розвернулася, прийшла додому і почала мовчки збирати речі чоловікові. Виставити його довго не виходило, свекруха в будинок приймати старшого, непрацюючого сина відмовлялася.
Втрутилися вже і батьки, батько приїжджав особисто з зятем розмовляти. Той, звичайно, і на роботу влаштуватися клятвено обіцяв і захистити сім’ю від крадіжки свекрухи, але Кіра прощати чоловіка вже не захотіла.
-12 років, як в пeклі. Я замки поміняла відразу, номери телефонів собі і дітям. Свекруха намагалася скандалити, але я прuгрoзила, що заявлю про крадіжку тих самих 100 тисяч в поліцію Відстали, хоча невдячною дармоїдкою знеславили мене по всім знайомим. Типу, коли чоловік заробляв, він був мені потрібен, а як перестав – я його вигнала. Ага.
Через місяць у Кіри розлучення, а влітку вона вперше повезе своїх дітей на море.
Мені здається, що вона має рацію, а ви як думаєте?
Фото ілюстративне, з відкритих джерел