Заміж вийшла за свого однокласника. Так сталося, що майже все весілля оплачував мій батько. А батьки нареченого не змогли виділити достатньо грошей. Хоча обговорювали, що робитимемо порівну.

Але мене турбує, що сталося потім. Я з багатої родини. У мене свій дім, навчаюсь в університеті на заочному та виховую дочку від першого шлюбу.

Так вийшло, що через місяць після весілля я відразу дізналася, що знову стану мамою. Начебто розумію, що це велике щастя, але поки що не можу відчувати жодних емоцій.

Першу свою дівчинку я так хотіла, так її обожнюю, бо любила її батька найсильніше на світі. Але якось не склалося, проблем було багато. Два роки я була сама і ось вийшла заміж знову.

Мій батько завжди допомагає нам грошима. Чоловік нинішній мій уже звик до цього. Зараз він по вуха у боргах. Він моєму батькові лише понад 20 тисяч доларів винен, плюс ще зайняв у моєї мами грошей на ремонт машини.

Чоловіку, як і мені, 21 рік. Він працює на СТО. Мій батько навіть допоміг закупити обладнання, аби чоловік міг забезпечувати сім’ю. Але у чоловіка не виходить бути повністю незалежним від мого тата. А батьки чоловіка взагалі не допомагають.

Прикро мені. Виходить, посадила ще й чоловіка на шию до свого батька. Хотіла б навіть розлучитися, але чекаю другого малюка. Що ж робити? Вже мільйон разів конфлікти ставалися через гроші з чоловіком.

Що мене найбільше засмучує, що він постійно бере гроші як належне у моїх батьків. Деколи навіть без мого відома. А потім вони мені висловлюють.

Чоловіка свого я не люблю. Була якась закоханість, коли він до мене залицявся, мене, виконував усі мої забаганки. А він наші весільні гроші навіть усі витратив, від них нічого не залишилося.

Як бути у цій ситуації? Зовсім заплуталася. Розумію, що у читачів виникне питання, чому поспішила заміж.

Вийшла заміж, бо дитині потрібний батько. Я довго не хотіла нікого бачити біля себе. Батько моєї першої дитини взагалі ніяким чином не допомагав мені піднімати малюка і досі нічого від нього не дочекаєшся.

А теперішній чоловік просто мене спочатку балував квітами, їздили, куди мені заманеться. Потім, не подавши заяви ще на розпис, Вадим уже кільця купив. А наступного дня мене до РАЦСу потягнув.

Вся проблема в тому, що я зараз при надії, маю вже майже три місяці термін. Якщо я зараз розлучуся, то доведеться знову сидіти на шиї батьків, бо я ще вчуся. Мені ще рік лишився.

Я вийшла заміж не за того, кого люблю, а хто мене любить. Я бачу, як мій нинішній чоловік мене любить. Він не шкодує на мене грошей, виконує мої забаганки.

Але засмучує мене те, що всі гроші він так легко спускає, а потім з’ясовується, що в нього грошей ні копійки, і ще в мене мої заначки просить. А потім доводиться мені у свого батька просити. Так соромно.

А вийти заміж ще довелося тому, що всі родичі з усіх боків говорили, думай, мовляв, не про себе, а про дитину. Забудь про свої почуття, а то так і залишишся сама.

Я й так звикла жити сама. Два роки прожила одна і мені досі дуже важко звикнути до думки, що зі мною ще хтось живе і спить поруч. Батьки ніби мене розуміють, але в даній ситуації не можуть мені нічого порадити.

Батько живе з мачухою, а та його обробляє, щоб він нам, дочкам, взагалі не допомагав грошима. Батько спочатку підтримав моє бажання про розлучення, а потім, після розмови з мачухою, він мені сказав:

«Вирішай свої проблеми сама. Я втручатися не буду. Що хочеш, те й роби. Але як ти будеш із двома дітьми потім? Будеш іншого шукати?».

Ось так і вийшла в мене вийшла ця безвихідна ситуація. Розлучуся з чоловіком, і будуть постійні закиди, що тепер залишилася одна вже з двома дітьми. А терпіти таке життя сил більше нема. Буду рада почути корисні поради, всім дякую!

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.