fbpx

Максим довго не міг зустріти свою половинку. Думав, що вже не доля і змирився із холостяцьким життям. Дівчата були. Але ту, яку хотілося б повести під вінець, все не вдавалося знайти. І раптом, вже будучи сорокарічним чоловіком, несподівано зустрів ту саму

Максим довго не міг зустріти свою половинку. Думав, що вже не доля і змирився із холостяцьким життям. Дівчата були. Але ту, яку хотілося б повести під вінець, все не вдавалося знайти. І раптом, вже будучи сорокарічним чоловіком, несподівано зустрів ту саму.

Зустріч відбулася в магазині, куди Максим заходив після роботи, щоб купити продуктів. За касою, замість колишньої продавщиці, стояла ВОНА. Анютка. Усміхнена, привітна дівчина.

Чимось одразу запала вона йому в душу. Але довгий час справа далі розмов не заходила. Та й ті були дрібниці. Про товари, про погоду. Одного разу Максим, попередньо грюкнувши стопку для хоробрості, все-таки наважився запросити Аню до себе на вечерю. Дівчина залюбки погодилася. Вони взяли шампанське та цукерки та пішли до нього. Вечір був чудовий.

Аня з Максимом сиділи на кухні, розмовляли, сміялися. Максим був так вражений від 25-річної Ані, що вже наступного ранку запропонував дівчині переїхати до нього. Та погодилася.

У побуті Аня була також мила і ввічлива, як і в магазині. Вона невтомно господарювала в маленькій квартирці. Надраїла холостяцьку барліг до блиску.

Творила на кухні кулінарні дива. Завжди обіймала і починала цілувати його ще в передпокої, коли він приходив. Максим літав на крилах. Розквіт і похорошив.

З пропозицією руки та серця тягти не став. Зрозумів, що про велике він і не мріяв. Відгуляли скромне, але веселе весілля. Запросили лише близьких друзів Максима. Родичів уже не було в живих. З боку Ані був лише брат. Вони з Анею винаймали квартиру. Приїхали на заробітки.

Після весілля, почалося звичайнісіньке сімейне життя. Тихе спокійне щастя. Романтичні вечори вдвох і довгі поцілунки вранці. Максим почав думати про дитину.

Йому завжди хотілося дітей, але заводити було ні з ким. Аня просила трохи почекати. Пожити собі ще, адже вона була зовсім молоденька і поки не хотілося їй цього клопоту.

У Максима був поки скромний, але бізнес, що швидко розвивається. Йому потрібно було налагоджувати нові ділові зв’язки, тому часто доводилося бувати у відрядженнях. Хоча так не хотілося розлучатися з нареченою. Але нічого вдіяти було не можна. Робота є робота. Якщо сам усе не проконтролюєш — зазнаєш збитків.

У чергове відрядження Максима дбайливо зібрала дружина. Він з ніжністю дивився, як Аня акуратно складає речі в маленьку валізу. Вона довго не відпускала Максима у передпокої. Просила їй дзвонити чи писати постійно.

В аеропорту оголосили, що через нельотну погоду рейс скасовано. Максим переговорив телефоном із діловими партнерами. Переніс зустріч на пару днів і радісно подався додому. Попереджати не став дружиною. Купив квіти, хотів зробити сюрприз.

Тихенько відчинив двері своїм ключем. В очі кинулися чужі чоловічі черевики у передпокої. Максим подумав, що, мабуть, брат прийшов у гості. Пройшов на кухню. Але ж там нікого не було. Голоси долинали зі спальні.

Відчинив двері ривком. У подружньому ліжку виявив свою дружину та її брата. Максим взяв цього брата і вигнав геть із квартири. Слідом викинув його речі. Аня квапливо одягалася, запобігливо ловлячи погляд Максима. Він зажадав негайних пояснень.

Аня зізналася, що брат їй зовсім не брат, а цивільний чоловік. У її рідному селі залишилася дочка, яку взяла себе бабуся тимчасово. До міста приїхали у пошуках заробітку. І вирішили Максима розкрутити на гроші у такий спосіб. А він і повівся.

Розповідаючи все це, Аня навіть усміхалася. Здавалася зовсім чужою і незнайомою. Незабаром зібрала свої нечисленні речі та попросила викликати їй таксі. Максим, діючи як уві сні, підкорився. Вона вирушила за «братом». Квартира знову спорожніла. Разом із його серцем.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page