Я заміжня, мені 40 років, у нас двоє дітей-підлітків. Ми живемо в своєму будиночку в маленькому містечку.
Коли я була маленькою, в один день не стало моїх батьків. Насправді я їх навіть не пам’ятаю, мені не було й п’яти років. Я виросла разом з бабусею та дідусем, які замінили маму та тата. Завдяки їм у мене є найкрасивіші спогади про дитинство.
Десять років тому мого дідуся не стало, а бабуся залишилася одна. Вона живе в маленькому селі, де має невеличке господарство, і донедавна вона могла про все подбати сама, хоча їй вже за вісімдесят. Я часто їздила до неї, коли діти були маленькими. Ми проводили там майже кожні вихідні.
Однак останнім часом здоров’я бабусі значно погіршилося, і їй уже небезпечно жити на самоті. Вона все ще у хорошій фізичній формі, але голова вже не добре працює. Вона частенько забуває. Наприклад, не вимикає духовку після випікання пирога, не закриває комору, в якій сидять кури. Скільки разів я приїжджала до неї, а каструля уже горіла на печі. Вважаю дивом, що ще нічого серйозного не сталося.
Я сильно хвилююся за неї. Я хотіла б взяти її до нас і подбати про неї. У нас є місце, вона мало б свою кімнату, свою приватність у ній, тож це ніяк не повпливало б на наше життя. Діти не проти, але з чоловіком виявилось не все так просто. Я не можу переконати його у протилежному, і я не розумію, як він може так негативно сприймати мою бабусю, розуміючи скільки всього вона зробила для мене доброго.
Максим категорично проти. Ні в якому разі він не дозволяє мені забрати бабусю до нас. У нього багато претензій до неї, включаючи її (за його словами) недостатні гігієнічні звички. Він запропонував або знайти їй людину, яка буде їй допомагати, або забезпечити місце в будинку для пристарілих або подібному закладі.
Але бабуся навіть не хоче чути про щось подібне. Ми ніколи не змусимо її переїхати до чужого дому, вона каже, що воліє піти на небеса вже, лиш би зі своєї хати. І вона не хоче пускати незнайому людину до свого будинку, в якості домробітниці. Поки що сусідки допомагають нам піклуватися про неї. Вони дуже добрі, але вони обидві ходять на роботу, і ми не можемо занадто довго обтяжувати їх такою відповідальністю.
Я розгублена. Що б ви зробили на моєму місці? Ви б перевезли бабусю додому, незважаючи на виразне несхвалення вашого чоловіка?
Мені хочеться це зробити. Для мене взагалі не було б проблем доглядати за нею, я працюю поруч з нашим будинку, тому я можу будь-коли прийти до бабусі, розігріти їжу тощо.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
