Мама чекала мене з тої гостини, як мала дитина. Думала, ввечері сяде перед телевізором і посмакує ресторанну їжу, або хоча б кусочком святкового тортика. Та не так сталося, як гадалося. Тітка Оля, коли я їхала, додумалася лише передати гостинець для собаки. Ми їй стільки добра зробили. З села через день торби до них возили, бо їм в місті важко. А їй для рідної сестри шкода наїдків, яких так багато залишилося. Я машиною два рази приїжджала в ресторан, бо не поміщалося.
В моєї мами є молодша сестра, ох і хитра моя тітка. Як часто вона просить мою маму про допомогу, а як мамі щось потрібно від неї, то вона завжди знайде причину, щоб відмовити.
У моєї тітки є вже два дорослих сини, живуть вони всі разом з чоловіком у величезному будинку, на три поверхи. Та гостей не дуже люблять у себе приймати, частіше ми зустрічаємось і родичаємось у нас в гостях.
Так ось тітка нещодавно святкувала ювілей чоловікові, і як зазвичай не в домі, а в ресторані. Запросила туди лише мене, бо місце дороге, та й родина велика, всіх не покличеш.
А я буду їй у нагоді, адже потрібно буде вкінці допомогти зі столів позбирати, та й місію я мала велику, адже моя мама готувала солодке на гостину, а ще моркву корейську і шинку домашню з ковбасою.
Тітка любить зекономити, цього в неї не забереш. Я це все мала зранку машиною привести і поносити все до ресторану. Мама встала в досвіду, щоб нічого не забути, щоб все встигнути того дня.
Я, якщо чесно, не дуже мала охоту іти на ту гостину, залишивши вдома чоловіка і дітей. Якось це було для мене не звично і я б ніколи не додумалась до такого, що можна так запросити розділивши сім’ю.
Та мама мене просила віднестися з розумінням, адже Ольга, так звати мамину сестру, ще той економіст.
– Запросила тебе, то вже великого варте. Любить тебе і поважає.
Так свято минуло, як то любить говорити моя подруга – бомбезно.
Столи гнулись від наїдків, а ще був фуршет із маминих солодощів. Як то приємно мені було чути, як усі вихваляли, яка то райська смакота.
Та скажу чесно, всього цього було забагато, стільки всього позалишалось, що ми дві машини з наїдками відправили до тьоті Олі.
Вже наступного дня я чекала, що тітка маму покличе на поправини, на гостину, яку привезла з ресторану.
Та цього не сталось. Через день коли я їхала з роботи додому, тітка мене покликала на обід, пригостила кусочком шашлика і трохи картопельки я з’їла.
Додому вона зладувала лише гостинець для нашої собаки, кісточок пакет, і це все. Мама так чекала на якогось смаколика, як мала дитина. Так і не дочекалась від сестри.
Ми завжди до тітки Олі гарно відносимось, з кожної нашої забави завжди якийсь гостинець по дорозі на роботу везу.
А ще мама не раз пакунки із села їй передає, то домашніх овочів, то птицею поділиться.
Чому тітка Оля така не вдячна? Важко зрозуміти.
Чи то жадність людей такими робить? Чи то просто в неї не закладено бути вдячною, все життя вона лише звикла що всі для неї стараються і не вимагають нічого в замін.
Та чи варто починати розмову з нею про цю ситуацію? Адже сильно воно вже мучить мене.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!