Я заміжня, чоловіка звуть Денис. Живемо окремо у власній квартирі, за яку виплачуємо кредит, тобто чоловік вплачує, поки я в декреті.
Але доньці Міланці виповнилося три роки, і мені настав час виходити на роботу, я не хочу, але сказати про це нікому не можу. Знаю, що чоловік мене в цьому не підтримає, мама, яка працює навіть на пенсії, не зрозуміє, тим більше свекруха.
Поки я була в декретній відпустці, настільки поринула у турботу про дитину, у сімейні справи, що віддалилася від свого колективу і тепер розумію, що не впишусь назад. Та й не хочу.
Останнім часом навіть із подругами зустрітися немає ні часу, ні бажання. Раніше бувало, залишала дитину на чоловіка, і зустрічалися з подругами в кафе, поспілкуватись, обмінятися новинами, тепер мені це нецікаво.
Мені комфортно вдома, нікуди не треба йти, поспішати, намагатися все встигнути.
На роботі багато що змінилося з того часу, коли я пішла в декрет. З’явилися нові співробітники, змінився підхід до роботи, і я просто не впораюся. Розумію, що на роботі з часом звикну, і все налагодиться, але не розумію, чому я мушу себе примушувати, адже не всі жінки працюють.
Я вважаю, що від цього виграють усі в сім’ї. Чоловік від того, що все зроблено та приготовлено вчасно, його справа – лише гроші приносити до будинку, а все інше я зроблю сама. Та й навіщо йому втомлена і роздратована після роботи дружина, яка змушуватиме допомагати з прибиранням та ходити за покупками.
Мамі зможу приділити більше уваги, допомогти. Але головне, що дитина буде вдома, а не в дитячому садку або з нянею, чужими їй людьми.
Але як їм про це сказати, щоби не засудили, а зрозуміли? Може, треба було знову чекати дитинку, і була б можливість бути вдома і не виходити на роботу. Жаль, що пізно про це подумала.
Мама чоловіка майже щодня приходить в гості й говорить, щоб я виходила на роботу, що вже час., що Денису той кредит важко платити. Чоловік теж натякає, що чам мені йому допомагати фінансово. А я не хочу, розумієте?
Я жінка-берегиня, моє покликання – дім, затишок, догляд за чоловіком і дитиною, кухня. У цьому моє щастя, а от як донести це рідним – не знаю.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- З Італії я повернулася о 6 годині ранку. Чемодани тихенько залишила в коридорі, лише витягла новенький багряний халат. В мене було змішане передчуття. З одного боку щастя, що ось-ось я побачу кохану людину, а з іншого – його реакція, адже Андрій постійно наголошував, що повертатись ще рано. – За що ми жити будемо? Все дорожчає! – Але за дверима мене чекав сюрприз. Його слова: – Все не так, як ти зрозуміла, – ніби довгим тунелем доходили до моєї голови
- Ми взяли деякі іграшки і направились на майданчик. Через деякий час туди прийшли хлопці, ну на вигляд так 9-10 років. І ось вони вирішили, що вже готові до “дорослих” балачок. Я раз пропустила крізь віха, другий, а на третій попросила “прикусити язика”. Як не як, а це дитячий майданчик, а не клуб. Дома я це все розказала дочці, а вона сказала, що робити зауваження чужим дітям я не мала права
- Я нічого не розуміла, поки раптом на одній сімейній зустрічі зі свахою не почула, що я, напевно, не хотіла відпускати свого сина “під вінець” з її донькою, тому що кожна мати хлопчика не хоче відпускати сина. І тут всі пазли зійшлися. Я стала згадувати відношення сестер і самої невістки до батьків і до мене в тому числі. Одного дня я таки не стрималася, і все “вилила” сину. Мені втрачати нічого
- В рідної сестри Івана день народження. Вона замовила невеличке свято в ресторані на другий день “Зелених свят” – Трійці. Я ж нічого такого нового, щоб одягнути, не мала, тому й купила собі красиву літню сукню. Ввечері приміряла, похвалилася чоловіку, а він мене висварив, що я на непотріб гроші його тринькаю. – А ця сукня, що ти на новий рік купляла, що, не підходить? – Чоловік не полінувався і витягнув її з шафи
- В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт