iBilingua

Зі своїм майбутнім чоловіком ми познайомились в кіно. Денис дуже голосно реготав над переглядом фільму, а я сиділа поряд і мене це дуже дратувало.

В цей день в мене був дуже пригнічений настрій і щоб хоч трошки його собі підняти, я пішла в кіно на якусь комедію.

Фільм я майже не пам’ятаю, адже думки в голові не давали мені зосередитись, тай ще сусід з боку постійно реготав, на що я робила йому зауваження.

А він мені, а ти чого не веселишся, це ж так смішно. Так і зав’язалась в нас розмова з Денисом, точніше, він настирливо хотів покращити мій настрій.

Не знаю, яким чином він випросив у мене телефон, і вже наступного дня дзвінок.

Спочатку я не хотіла з ним ніяких відносин, дуже вже смішним він мені видався. Але поспілкувавшись з ним кілька тижнів зрозуміла, що хочу зустрітись. А вже після кількох зустрічей відчула, що закохалась і не уявляю свого життя без нього.

Так ми прозустрічались більше року, а потім мені Денис освідчився.

Я відразу сказала Денису, що не хочу великого весілля, адже в моїй сім’ї зростав ще братик, дитина з особливими потребами, дуже багато коштів йшло на його лікування, тому я розуміла, що моїм батькам це не під силу, та й сама я не прихильник гучних заходів, більше люблю скромні гулянки.

Мої батьки нас з братом виховували завжди в великій любові і я ніколи не відчувала що чимось обділена. В свій час мене батьки віддали на малювання і це в подальшому стало частинкою мене, а відтак і моєю професією.

Адже працюю я реставратором і дуже люблю свою роботи. З нею в мене особливий зв’язок. Денис відразу сказав мені, що буде все так, як ти захочеш, і це заспокоїло мене.

Відразу скажу, що Денис одна дитина у батьків, живуть вони досить заможньо, як в нас люблять говорити: по багатому з пафосом.

Тому коли ми сказали його мамі, що хочемо скромне весілля в українському стилі, лише з рідними, мама Дениса не удобрила цього. Вона навіть розізлилась і сказала, що не хоче цього чути.

– Має бути велике весілля в дорогому ресторані, адже я планую запросити всіх своїх родичів, а родина в нас не маленька. Має бути все на вищому рівні, інакше ніяк, – сказала мама Дениса і пішла розлючена в іншу кімнату.

Читайте також: Це була обідня перерва, і в їдальні, як завжди, поглядом шукала, де мій Віталик, та щось не могла знайти його. Подумала, що затримується, тому вирішила зайняти столик. Коли лише присіла, до мене підійшла незнайома жіночка, сіла біля мене і каже: “Я знаю, що ти Люся, мене звати Ніна, прийшла сказати, що чекаю дитину від Віталика. Не чекай його, він більше не повернеться, з роботи теж звільнився. Вибач, але таке життя”

А я в обіймах Дениса ледь стримувала сльози. Коли я розповіла про це своїм батькам, то мама з татом заспокоювали мене, і сказали, що готові до будь якого рішення, тільки б я була щаслива.

Денис сказав що це наше весілля і тільки ми маємо право вирішувати, як ми хочемо його святкувати. А я тепер не знаю, що мені робити?

Я не хочу через це зруйнувати стосунки з батьками чоловіка і розумію, якщо прислухаюсь до них, то це не буде те, про що мрію.

Порадьте як мені бути?

Автор – Наталя У.

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua