Мама десь в листопаді місяці попросила мене і сестру, щоб оплачувати за неї комунальні послуги, бо все подорожчало. Але ми відмовилися, нагадавши, як свого часу вона не хотіла піти нам з Ольгою на зустріч і продати цю трикімнатну квартиру, і купити меншу, розділивши між нами решту грошей. Виручив її племінник, син рідного брата. Він бізнесмен, гроші має. Не те, що ми з сестрою.
Ми з сестрою вже самі не молоді. Мені 48 років, а Олі 50 недавно виповнилося.
Батьки все своє життя прожили в трикімнатній квартирі.
Мама працювала в магазині. В той час нічого не можна було купити, а ми мали з сестрою все. І сукні і іграшки. (все йшло з-під прилавка).
Ми і на море їздили кожного року.
Мама навіть просила родичам, які в селі живуть, цього не розказувати, бо будуть заздрити нам. Тато працював на заводі, правда, шкідливому, тому довго не прожив. Гроші в нас були хороші на той час.
Але якось в один момент всього цього не стало. Мама залишилася з нами одна. На роботі вона попала під скорочення. Все якось так закрутилося, що ми від гарного життя скотилися до “бідняків”.
Про море ми мовчали, про гарний одяг також. Що казати, ми навіть ремонт не могли зробити в квартирі.
Першою заміж вийшла старша сестра, а за нею і я.
І я, і сестра пішли в невістки. В мами почався складний період в житті до якого вона не звикла і тому вона стала нервова, завжди щось їй було не те. Тому ні я, ні Ольга жити з нею не захотіли.
Ми пропонували їй продати цю трикімнатну квартиру, і купити однокімнатну, а решту грошей розділити між мною і сестрою. Але мама не хотіла, бо саме в цих стінах минуло її найкраще життя.
Я образилась на маму, і сестра не думала, що так не гарно все вийде, але ми з цим змирилися. Раз мама так вирішила, значить так і має бути.
В нас свої сім’ї, діти, онуки. Мамі вже за сімдесят. Вона так і продовжує жити в своїй квартирі. Але цієї зими стало їй скрутно по фінансах. Комунальні підвищили, ціни на продукти і аптеку підросли. Хоча в мами і хороша пенсія, але почало їй не вистачати.
Ось вона і попросила нас з сестрою, щоб ми розділили між собою комуналку і оплачували б хоча в зимові місяці.
Але ні сестра ні я на це не пішли. Ми пригадали їй, що пропонували розміняти квартиру, але їй ця ідея не сподобалася.
Знаю, що син її рідного брата допомагав. Він бізнесмен, має з чого. А з нас з сестрою що взяти?
Може і не гарно ми вчинили перед мамою, але вона також свого часу нас не послухала.
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Ми з Ігорем були щасливі, жили, як усі. Ігор казав, що це лише «свято на показуху для рідні» і він до нього серйозно не ставиться. І ось одного разу, після шести прожитих разом років, він розповів мені свій секрет
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”