Мама й бабуся прожили разом 20 років удвох після мого заміжжя і маминого розлучення. Зараз я переїхала з донечками до них у село на Черкащину, а чоловік пішов служити. До цього приїздили не часто, адже жили досить далеко – на Сумщині, де служив чоловік.

Звичайно, ми зробили генеральне прибирання – це було необхідно, ви б бачили, що тут було! Вони після того зі мною тиждень обидві не розмовляли, але я не шкодую, що все це повикидала!

Першими полетіти в сміття старі мобільні телефони, тобто ми їх віддали в райцентрі в брухт. Далі –  рвзні платіжні документи, чеки, картки на знижку.

Ну от навіщо, скажіть, зберігати чек на шубу, яка давно «відпочиває» у шафі? Її саму можна викидати, а мама все ще зберігала сертифікат. Ця непотрібна макулатура тільки займає місце і накопичує пил. Всі ці квитанції навряд чи колись ще знадобляться. Те саме і з картками на знижки. Половини магазинів, напевно, вже й у природі немає.

Торкнулася реівізія і вбрання. Сукня, куплена мамою на корпоратив 2010 року. Так і висить! Ми її викинули. Часи змінилися і ці старовинні фасони вже нікуди не годяться. Я пояснила мамі, що куди приємніше вдягати нове, а це, своєю чергою, і на самооцінку впливає.

Старовинні домашні речі теж полетіли в смітник, хоч бабуся й причитала. Ну от ще прадідові роги і шкури – ну навіщо вони? Ці речі давно перестали бути символом достатку. Навпаки, в епоху цінності будь-якого життя шкіра виглядає убого.

Окремий розділ – прострочені ліки. Скільки їх тут було! Те саме стосується і косметики, яка давно лежала і чекала незрозуміло якої години. Користуватися нею небезпечно. тому все – на вихід.

До постільного я теж добралася. Особливо до подушок. Незважаючи на те, що поверх одягається чиста наволочка, в самій подушці може діятись хто зна що за роки використання. Викинули й купили силіконові, словом.

Дитячі малюнки мої й брата я теж не вважаю цінністю. Їх у бабусі й мами були цілі коробки. Я залишила кілька яскравих шедеврів, а решту ви зрозуміли, пічку ж треба топити. Так, рука не піднімається, але й зберігати їх теж безглуздо.

Полетіли куди слід і пластикові дощечки на кухні, і пакети у пакеті, і всілякі шнурочки, зарядки, рекламні сувенірів, панчох, взуття та навіть кілька кімнатних рослин.

Моє особисте правило по життю взагалі таке: не зберігай минуле, але сміливо вирушай у майбутнє, що б не сталося. Таке Се ля ві.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.