iBilingua

Я не знаю, що робити, чи просто змиритися. Здається, мені більше нічого не залишилося.

Мені буде 30 років, є чоловік, і шестимісячний син. Ми живемо в мирі та злагоді.

Ми добре з чоловіком дбаємо про нашого сина.

Проблема в моїй мамі і була завжди. Вона завжди була сувора зі мною, і я навіть нічого не могла їй довірити. Мені було страшенно прикро. До сьогоднішнього дня я не відчуваю до неї справжніх почуттів, які мали б бути між дочкою та мамою.

Для всіх моїх подруг, мама – найближча людина, подруга. В мене такого немає. Я не шукаю приводів з нею зустрітися. З дитинства і юності я постійно чула, що я ні на що не здатна, що в мене нічого не вийде в школі, а потім і у коледжі.

Я маю медичну освіту і 8 років пропрацювала в лікарні. Зараз я в декретній відпустці. Як тільки дитина піде в садочок, я вийду на роботу, яку дуже люблю.

І незважаючи ні на що, мама може ні з того ні з сього сказати, що я нечепура. Я не знаю, чому мама так зі мною поводиться.

І ось на даний час, коли я сама виховую сина, вона старається мене “штиркнути”, що я все роблю не так у його вихованні.

Що б я не купила для сина, це не добре, що б я не зробила, це неправильно. Їй не подобається одяг який йому купують, коляска їй не подобається, ще в чомусь застереження.

Кажу собі, що головне, щоб нам з чоловіком подобалося. Якщо мама мене не хвалить, то я сам себе хвалю. Мій чоловік дуже добре ставиться до мене і завжди робить мені компліменти.

Я ніколи не чула від своєї мами, що я молодчина. Вона ніколи не говорить в позитивному руслі. Вона завжди шукає у всьому негатив.

Я також повинна додати, що коли мені було приблизно 13 років, я вчилася готувати та робити щось по дому, і я щось спалила. Скільки я тоді від мами наслухалася, одному Богу відомо. Я побігла до кімнати і не розмовляла з нею довгий час.

Коли мама приходить в гості, я одразу ж переживаю, що вона скаже. Як би в мене не було чисто, вона знайде до чого причепитися.

Читайте також: Я покинула Степана і дітей заради молодого і успішного чоловіка. Скоро в нас народиться дитинка. Але замість того, щоб насолоджуватися життям і діточками, я не перестаю вести за них боротьбу. Річ у тім, що колишній чоловік розлючений на мене і на весь світ, і налаштовує наших дівчаток проти мене. А вони, на диво, ведуться. Остання наша зустріч на довго закарбувалася в моїй пам’яті

То слинявчик у Матвійка в плямах, то вазони не политі, то борщ пересолений, то порох на шафі.

Мені дуже важко. Я була б щасливіша, якби мама взагалі про мене забула.

В когось була схожа ситуація?

Як ви справлялися?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua