Мама мене привела на світ доволі пізно. Жили ми в невеличкому селі, де багато родичів. Всі мої двоюрідні сестри ледь школу закінчили, і заміж повискакували. З села вони майже не вибираються. В мене інша ситуація. Я змогла вирватись, і переїхали жити до області. Маю хорошу роботу, тільки для родичів я погана дочка. Моїй літній мамі вони постійно наголошують, що так не можна. Я повинна в селі сидіти і її пильнувати.
Я виросла у невеликому селищі. Там закінчила школу та вступила до медичного коледжу. Спочатку працювала фельдшером, проте рівень доходу мене не влаштовував. Одного дня я зважилася на зміни, зібрала речі та переїхала до Львова. Спочатку торгувала у звичайному кіоску в центрі, потім уже стала головним менеджером у престижній компанії. Зарплата хороша, та й умови роботи чудові. До рідних країв навідуюся рідко, але гроші матері постійно перераховую. Однак родичі мені дорікають, що я покинула маму на старості років.
Вони навіть маму мою накручують і налаштовують проти мене. Мовляв, доньку виростила, а допомоги та склянки води не дочекаєшся. Вони наполягають на тому, щоб я кидала роботу та поверталася до села. Мама вже похилого віку, легко піддається впливу, тому у нас сильно зіпсувалися стосунки.
Вона не розуміє, що я якщо кину кар’єру, нам не буде за що жити. За що її лікувати? Продукти? Вона ніби мене не чує, адже діти та онуки її сестер поруч допомагають батькам у господарстві.
Після кожної розмови із мамою почуваюсь не добре. Я хочу жити, як живу, сільський спосіб існування не влаштовує мене.
Мені здається, що родичі просто мені заздрять, тому й обрали таку підступну тактику. Краще допомогли б мамі, а не накручували її на старість літ. Навіть не знаю, як мені бути.
Може порадите мені щось?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
