– Мама мені так і заявила, уявляєш? – з обуренням розповідає сорокарічна Уляна. – Кажуть, ти повинна допомогти купити квартиру для твоєї сестри. Ми тобі свого часу житло подарували. Їй тепер так само допомогти не зможемо, тих можливостей, що були, вже немає. Бери, мовляв, кредит і купуй їй хоча б однокімнатну, щоб у неї теж був свій кут…
Аріна, молодшій сестрі Уляни, двадцять чотири роки. Особливою близькості між сестрами ніколи не було – може бути в силу великої різниці у віці (молодша народилася, коли старша вже закінчувала школу), може, з інших причин.
– Чесно кажучи, я в шоці була, коли зрозуміла, що мати з батьком вирішили другу дитину народжувати! – згадує Уляна. – Я страшенно соромилася. Мені здавалося, все над нею сміються і наді мною заодно…
Марії Миколаївні, матері Уляни і Аріни, було вже під сорок, коли народилася молодша дочка, в ті часи це здавалося пізно.
Але батьків Уляни матеріальний аспект не лякав: батько на самому початку перебудови зайнявся бізнесом і їхня сім’я жила дуже непогано. Купили трьокімнатну квартиру, машину, кілька разів всією сім’єю з’їздили за кордон.
А потім ось вирішили народити другу дитину.
– Мати мені пояснила – це щоб у тебе в майбутньому близька людина була, – згадує Уляна. – Ми, каже, батьки, підемо, а ти не одна залишишся! Вивернула все так, що мало не для мене вона народжувати зібралася. Я їй тоді прямо сказала, що нікого мені не треба, ні зараз, ні в майбутньому! Посварилися, скандал був… Ну, потім все вляглося якось. Народилася Аріна і мати повністю пішла в дитину…
Аріна росла хворобливою і слабкою, і Марія Миколаївна пішла з роботи, щоб сидіти з донькою. Уляна дійсно в родині відійшла на другий план. Якось сама по собі вона закінчила школу, вступила до вузу, отримала диплом.
Правда, на випускний батьки урочисто вручили їй ключі від новенької двокімнатної квартири. Подружки були в шоці і дуже заздрили. Більшість з них власної недвіжкі обзавелися зовсім недавно, ближче до сорока, і далося це ох як непросто.
… Уляна із задоволенням з’їхала від батьків в свою квартиру, згодом вийшла заміж, народила сина, живуть зараз сім’єю все за тією ж адресою. Чи не бідують. Раз на рік намагаються вибиратися на море, машину недавно нову купили. Є деякі накопичення на чорний день.
У батьків Уляни, якщо чесно, справа не дуже. Кілька років батько старанно старався, продали під цю справу отриману в спадок квартиру і не досягли успіху.
Бізнес загнувся остаточно. Грошей ледь вистачило на те, щоб якось виростити і довчитися в вузі Аріну. Зараз батькам добре за шістдесят, вони живуть на дві пенсії в квартирі, купленої в хороші часи, разом з молодшою дочкою.
Аріна виросла примхливою і розбаловоною, жити з нею нелегко, а відселити її нікуди. І батьки не придумали нічого кращого, ніж звернутися за допомогою до Уляни.
– Хоча б однокімнатну твоєї сестри треба купити! – заявили вони. – Підключайся. У тебе в її віці вже була своя квартира. Ти не поневірялася по чужих кутках, не платила іпотеку. І особисте життя змогла влаштувати, і дитину спокійно народити. Тепер ти стоїш на ногах і треба дати шанс твоїй сестрі!
– Так з якого дива-то? – злиться Уляна. – Народили собі іграшку на старість, забезпечити не змогли, а я-то тепер до чого? Я взагалі проти була її появи. Зрештою, у мене своя дитина є! Мені треба йому допомогти…
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
