З тіткою Женею мама познайомилася років три-чотири тому. Вони писали коментарі під одним постом із кулінарним рецептом.
Мама наполягала, що цибулю та моркву для супу треба обсмажувати відразу і разом, а тітка Женя стверджувала, що спочатку на сковорідку вирушає морква, а потім, хвилин через п’ять, можна додати цибулю. Це була перша їхня суперечка.
Не знаю, як вони змогли примиритися з різними способами обсмажування, але знайомство відбулося. І тривала досить довго.
Тітка Женя стала практично онлайн-членом нашої сім’ї: вона завжди була в курсі нашого життя, давала поради. Вона навіть надсилала мамі подарунки на свята: теплий плед, варення брусниці, набір викруток – мама тоді їй поскаржилася, що навіть викрутки вдома немає. Дари у відповідь теж були: вовняні шкарпетки, пояс із собачої вовни, баночки з маринованими грибами.
На початку грудня тітка Женя відзначала свій шістдесятий день народження. Мама отримала запрошення та гроші на квиток.
– Не поїду! Куди мені, старій, їхати? – мама ходила квартирою з кута в кут, металася між бажанням з’їздити і залишитися вдома.
Я вирішила все взяти в свої руки: було куплено нове зимове пальто, а моя університетська подруга, що проміняла нелегкий шлях лікаря на перукарські будні, упорядкувала мамину голову. Ще ми купили подарунок: сережки з великим камінням.
Щоб у мами не було спокуси передумати, я особисто відвезла її на вокзал та посадила на потяг. Дочекавшись, коли поїзд рушить, зітхнула спокійно: нехай вона розвіється. Останні десять років, відколи не стало тата, мама все згасає і згасає. А коли я вийшла заміж і переїхала до чоловіка, вона зовсім розкисла.
Дзвінок від мами про прибуття пролунав:
– Чоловік зустрів, певне, чоловік Жені. Дивно, вона не казала, що одружена. Гаразд, розберуся. Не нудьгуйте там! Скоро повернусь!
Мама не повернулася: тітка Ніна виявилася 60-річним Євгеном. Разом з непохитним прізвищем стать користувача була незрозуміла. Дядько Женя зацікавився маминою фотографією і побоявся зізнатися у своїй гендерній приналежності. Так і спілкувався: писав, завжди цікавився маминим життям, дарував ті подарунки.
Вони приїхали до нашого міста у січні, вирішити питання з орендою маминої квартири. У маминих вухах красувалися ті самі сережки, які ми купили на подарунок «тітці Жені».
– На весілля приїдете? – зашарівшись, запитала мама.
– Приїдемо, – пообіцяла я, не вірячи своїм очам: мама постійно усміхалася, зовні скинувши п’ятнадцять років.
Дядько Женя сподобався і мені, і чоловіку. А наша дочка прийшла в повний захват від новоспеченого дідуся. Але найголовніше, що мама поруч із ним розквітла.
Вони одружилися. Скромно. Своєї родини у дядька Жені немає: він овдовів ще 15 років тому, дітей у них не було. Так і жим один.
Я шалено рада, що зустрілися дві самотності. Нехай Мама і дядько Євген будуть щасливі. Вони це заслужили!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com