Мама не хоче увійти в моє становище. Вона вважає, якщо чоловік без шкідливих звичок, то за нього треба вчепитися “кліщами”, бо хтось відбере. – Якщо ти від Ігоря підеш, на нас з татом не розраховуй. Ми не дозволимо зруйнувати таку щасливу сім’ю. Ти про дітей спершу думай, а не про свої захцянки. Кому ти потрібна будеш з двома дітьми?
***
Подруга вирішила розлучитися. Попросилася тимчасово пожити з дитиною у своїх батьків. Тимчасово – це на пів року, поки вирішується питання з розміном квартири і ремонтом.
Розповідає, що батьки – ні в яку: “Згоди на розлучення не даємо, а якщо ти все ж вирішила, то на нас не розраховуй”. Аргумент: “Мама, я з ним не щаслива” – не вважається вагомим.
“Мужик без шкідливих звичок, слова грубого ніколи не сказав, посада хороша, зарплата – ось що тобі ще треба?!” – каже мама.
Ага, відсутність недоліків вже вважається головним достоїнством. Слова-то грубого він може і не сказав, так він і ласкавого не сказав, та й про всі уїдливі коментарі мамі мабуть не розкажеш.
Зарплата, кажеш? Є така справа, висока зарплата і просування по службі.
Тільки витрачає він цю зарплату за своїм розумінням: сьогодні курку купить, завтра ремонт у ванній затіє – радитися і разом приймати рішення – це не в його правилах.
Загалом, у мене ніякої стабільності. Щоб дав грошей на зимовий комбінезон дитині, це ще потрібно довести, причому аргументовано.
Всі мої пориви і починання рубаються на корені: ти не впораєшся. Намагалася не звертати уваги, так він ще й палиці в колеса вставляє. Ось, наприклад, вирішила я змінити роботу.
“Замахнулася” на відповідальну і високооплачувану посаду. І нехай він твердив, що я не впораюся, це не прибило в мені віру в себе, тим більше освіта і кваліфікація дозволяють, досвід роботи теж є.
Дитина хворіла, але чоловік обіцяв приїхати раніше і посидіти з ним – мені потрібно було представити готовий проект на другій (вирішальній) співбесіді. Та-да-м. Костя не приїхав. Причому навіть заздалегідь не попередив – все в останній момент. Ось як я можу до нього ставитися?!
Чомусь у нас непорозуміння і щастя в шлюбі сприймається суспільством як нешаноблива причина для розлучення.
“Кажуть, що з жиру бішусь, ще пошкодую, до нього черга вишикується, а я стану розлученою з причепом” – ділиться подруга.
Якщо вже навіть мама не розуміє, що про інших говорити… Тільки я виходила заміж, щоб мені з ним було краще, ніж одній. А зараз у мене постійний стрес. Я себе втрачаю в цих відносинах.
А багато хто живе так все життя, керуючись принципом: “У інших ще гірше” або “дитині потрібен батько”.
Тільки навіщо орієнтуватися на гірші практики? Навіщо показувати дитині такий приклад сім’ї, де батьки ледве терплять один одного, зате з боку “все СУПЕР”?
Вже краще поодинці, але вільно і щасливо. А ви що скажете?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!