fbpx
життєві історії
Мама, перш ніж починати ці стосунки, поставила батька перед вибором – вони миряться і починають жити разом, якщо він повністю припинить спілкування і забуде сина від другого шлюбу, аж до того, що і аліменти не буде платити. Тато добра людина, м’яка і він повівся. Завдяки мамі він 31 рік не цікавився сином абсолютно ніяк, повністю забув про існування своєї дитини

Матеріал відредагований журналістами сайту ibilingua.com

Прочитала на вашому сайті одну історію, де жінка забороняла зустрічатися чоловіку з дитиною від першого шлюбу і вирішила написати історію моїх батьків.

Мій батько одружився з мамою, у них народився син (мій старший братик). Та щось пішло не за планом, і вони розлучаються. Батьки тата довго не думаючи зробили так, щоб він одружився на доньці їх сусідки, вони вважали цей шлюб ідеальним. В цьому союзі у батька також народився син (мій зведений брат).

Але й від першого сина батько не відмовлявся, часто приходив в гості, грався з синочком, купляв подарунки. І в один з таких моментів, мама глянула на батька іншими очими, вона зрозуміла, що любить його, і хоче з ним бути. Так і сталося, батько повернувся і узаконив стосунки з матір’ю.

Та мама, перш ніж починати ці стосунки, поставила батька перед вибором – вони миряться і починають жити разом, якщо він повністю припинить спілкування і забуде сина від другого шлюбу, аж до того, що і аліменти не буде платити.

Тато добра людина, м’яка і він повівся, через маму 31 рік не цікавився сином абсолютно ніяк, повністю забув про існування своєї дитини. Після того, як батьки зійшлися вдруге народилася я (1990 рік). Ні в дитинстві, ні в підлітковому віці, я не знала про існування зведеного брата з боку батька. По суті, у батьків нас двоє – брат рідний і я. А у тата троє дітей виходить, два сина і я.

Коли я вийшла заміж, не буду вдаватися в подробиці, я тоді дізналася, що у мене є брат по батькові. І мені дуже прикро, що не знала про це раніше.

Я зараз заміжня 11 років, виховуємо чотирьох дітей, я сама мама, але засуджую вчинок своєї мами, як жінка, і як мати. Коли я сама виросла і все зрозуміла, я задала матері питання: «мамо, чому ти не дозволяла бачитися батькові з сином, погрожувала відходом і всіляко ставила ультиматуми татові, тобі не соромно, мама це ж не правильно?». Мама відповіла, що не шкодує, що правильно все зробила.

При цьому я в її очах стільки ненависті побачила, стільки образи, горя, ніби щось пожирає її зсередини. Тільки тоді мама зрозуміла, що зазнала фіаско, коли власна дитина, для якої вона намагалася, щоб та не знала про існування зведеного брата, не прийняла її позицію, не зрозуміла її, не підтримала.

Читайте також:ОБОВ’ЯЗКОВО ОДРУЖИТИСЯ, ЩОБ БУЛО ВСЕ ПО БОЖОМУ ЗАКОНУ. Я ПОГОДИВСЯ. І ВІДРАЗУ Ж ВСЕ В НАС ВИШЛО, ЯК НА ЗАМОВЛЕННЯ. Я БУВ ДУЖЕ РАДИЙ, ЦЕ НАША ДИТИНА. ВОНА ТАКА ВИМОЛЕНА. ВСІ БУЛИ Б ЩАСЛИВІ, ЯКБИ Я НЕ ДІЗНАВСЯ ПРО ВИТІВКУ ДРУЖИНИ, ЯКА ВИБИЛА МЕНЕ З КОЛІЇ

Ні, я не є невдячна дитина, батьків люблю, у мене було нормальне дитинство і все таке. Просто, будучи сама дружиною і мамою я розумію, що мама дуже неправильно вчинила, позбавивши дитину батька.

Потім я взнала, що мого зведеного брати виховали бабуся й дідусь. Мама його вийшла вдруге заміж і у них народилася дочка.

До речі він цілком успішна людина і сім’янин набагато краще, ніж мій рідний брат, це мабуть моїй мамі гукнулося. Він одружений має двох дочок, працює, забезпечений. А мій рідний брат (йому буде в цьому році 37 років) живе далеко від дому, звів спілкування з батьками до мінімуму, нічим не допомагає їм і навіть не цікавиться про стан здоров’я. Немає у нього ні сім’ї, ні будинку.

Одного разу я спілкувалася із зведеним братом по телефону, і ви не повірити, я просила вибачення за вчинки своїх батьків. Мені соромно за них.  Я його дуже люблю, і бажаю тільки найкращого, він заслуговує на це.

Якщо у мого чоловіка була б дитина, я ні в якому разі не перешкоджала б їх спілкуванню, я не забобонна людина, але вважаю це великим гріхом, це не правильно позбавляти батька дитини. Як би мені боляче не було, скільки я не плакала б від образи і болю, але дозволяла б з ним бачитися.

Ось вам приклад з життя моїх батьків і дитини, яка виросла, і не погодилася з вчинком матері. Моя мама все життя страждала, плакала, хоч і приховувала, коли я виросла, все зрозуміла, від чого у неї стільки ненависті і образи до життя. І хоча після возз’єднання сім’ї пройшло 30 років, вона не прийняла мого батька і минуле все життя руйнувало її зсередини.

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Бажаєте бути в курсі всіх новин? Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням ibilingua.com

facebook