Рівно рік тому в моїй голові визрів план: у мене буде свій сайт, де я зможу вивалювати на читачів все те, що накопичилося на душі: страхи, почуття, роздуми на тему людських взаємин.
Рівно рік я перемивала кістки колишнім, зізнавалася в коханні справжнім і мріяла про майбутні. На «Oдкpoвeнні» вipтуально прописані вже, напевно, все, крім самого дорогого і улюбленого людини в моєму житті – моєї мами. Я сьогодні зрозуміла, що повинна через вас, через тисячі зіниць і сердець сказати цій добрій жінці, що шалено люблю її.
Мам, я часом не ціную те, що ти у мене є, не замислююся, як швидко летить час. Ось і тата вже не стало з нами, а здавалося, що він такий молодий.
Я так часто не хочу приїжджати до тебе в гості, тому що на вулиці жарко або холодно, шукаю різні тупі відмазки. Мені так ліниво зайвий раз відвідати тебе, прости, що не люблю слухати про твою кішці і про районні плітках. Я знаю, що для тебе це важливо. Я розумію, що повинна бути терпимей і м’якше.
Пробач, що часто буваю різкою, осікся тебе на півслові.
Вибач, що вдаю із себе всезнайка і закочував очі на твої безневинні питання про сучасну техніку. Я звинувачую себе кожен раз, коли мені ліниво приїхати, щоб налаштувати тобі видик або змінити режим в телефоні.
Знаю, що для тебе це – фількіна грамота, в якій ти ніколи самостійно не розберешся.
Пробач, що шиплі на тебе суворим гонором, коли ти в п’ятий раз перепитує мене про щось. Так, я чую в твоєму голосі вибачатися нотки, але старанно ігнорую їх і знову обурююся.
Читайте також: МОЛИТВА СВЯТОГО ВЛАСІЯ НА ОЧИЩЕННЯ БУДИНКУ
Пробач мене за ту полуницю, яку я крала в дитинстві у сусіда і за твої винуваті очі, соромливо опущені перед ним.
Пробач за те, що не встала тоді між тобою і батьком, коли він підняв на тебе руку через мої підліткові витівки. Ти прийняла на себе мою помилку і довго потім плакала, сидячи на підлозі під стінкою.
Пробач, що я ніколи не показую тобі своїх сліз. Ні, ти не виростила монстра, я звичайно ж, вмію плакати.
Пробач, що засмучую тебе. Прости, що так непростимо рідко говорю тобі «люблю» і приїжджаю в гості.
Пробач, що повторюю твою долю.
Мам! Дякую тобі за твої теплу груди. У дитинстві годувала, а зараз приймаєш на неї всі мої печалі і не вистраждані слова. Мам, спасибі, що ти мене завжди чекаєш і відкриваєш, зустрічаючи, хвіртку.
Дякую, що віддаєш мені останні свої копійки, коли мені складно. Я іноді приходжу до себе додому, а там на столі стоїть їжа в баночці. Адже тільки ти знаєш, що я вже пару днів на мілині. І під баночкою – рожевий червонець – останнє, що було в твоєму гаманці.
Мені іноді здається, що ти плачеш через моїх невдач і виниш себе. Кажеш: «Буде все добре у тебе – буде все добре і зі мною, донечко!». Уважно, наївними очима вдивляєшся в фото мого чергового шанувальника, потай думаючи: буде на кого мене залишити.
Я шалено переживаю, коли ти з другого сигналу НЕ береш трубку, адже ти завжди тримаєш телефон при собі. Ти звикла до старого рінгтони і часто не звертаєш уваги на нову мелодію, яку я тобі недавно встановила.
І я піднімаю жoпy, мчу через все місто, щоб поміняти тобі цей довбаний дзвінок. Я повинна знати, що з тобою все добре.
Дякую, що слухаєш всі мої страхи. Я можу розповісти тобі будь-яку свою таємницю, біль і тривогу. Хвилюючись потім більше мене, ти наганяти собі високий тиск і я, клянучи себе за необачність, зарікаюся надалі тебе засмучувати.
Але всякий раз зарікся, я розумію, що тільки з тобою можу поділитися найпотаємнішим. І ділюся знову.
Ти так по-щенячі радієш моїм рідкісним приїздів, що мимоволі викликаєш у мене посмішку і легке внутрішнє роздратування. Сядь, посидь зі мною, заспокойся.
Ні, не хочу я ковбаси, супу та чаю. Я сама помию посуд і приберу за собою тарілку. Посидь зі мною, не мерехтіли, дай на тебе помилуватися.
Так, ти у мене така: небайдужа, турботлива і віддана. Життя піднесла тобі багато сюрпризів, у тебе нелегка жіноча доля.
Зараз, читаючи це, сотні людей подумають про своїх мам. І, може бути, наберуть їх мобільні номери, щоб сказати коротеньку фразу: «Мам, ти як? Дзвоню сказати тобі, що ти – найдорожча людина в моєму житті. Я тебе люблю. »
Мам, я тебе дуже люблю!
Ольга Глухоцкая
