Мало того, що мама мене “дзьобає” дома, так вона ще й на людях може такі говорити, що голова обертом йде. На її думку, якщо в мене перша дитина, то я нічого в цьому не тямлю.
Ми з чоловіком не з бухти-барахти стали батьками. До цього ми віднеслись з дуже великою відповідальністю, перед тим зробивши всі необхідні дослідження. Та й вік у нас гарний для батьківства. Мені 25, а Богдану 28.
Мама ж відразу після весілля кожного разу нам натякала, про дітей, щоб ми не тягнули, бо вона вже хоче няньчити онуків. Вона до церкви щодня ходила і молилася, щоб Бог нам дитинку подарував.
Я тоді спостерігала за нею і думала, що вона в онуках душі чути не буде. Мені здавалося, що вони стануть для неї сенсом життя, раз вона так чекає на їхню появу.
Коли я стала мамою, то зрозуміла, що все не так, як я собі уявляла. Майже з перших секунд мама почала мене критикувати і обурюватися, що я надто легкий костюмчик одягнула дитині на виписку. На дворі було тепло, а вона вимагала, щоб я закутала дитину в одіяльце.
Ми з чоловіком були не го готовими до батьківства, на її думку. Береш на руки? Погано! Не береш – теж погано!
Якщо, не дай Боже, син заплаче, мама відразу ж починала голосити, що нам байдуже на малюка, для чого ми його тільки на світ приводили.
Я намагалася не звертати на це уваги. Мені здавалося, що їй потрібен час, і вона заспокоїться. До деяких порад матері я таки прислухалася, адже в мене не було материнського досвіду, але поради педіатра мені були цікавіші.
Коли ми ходили на огляд, мама завжди просилася йти з нами. Вона вже на пенсії, тому їй на радість кудись вибратись. Однак там вона неабияк псувала мені нерви.
Мама прямо при сторонніх обурювалася на мою адресу та наголошувала, що одного дня через таке моє ставлення у мене дитину заберуть спеціальні служби.
Якби вона була ідеальною мамою, я мовчала б, але це не так. Незважаючи на те, що вона виховала двох дітей, вона не є прикладом для наслідування. Вона нас часто лишала у бабусі, адже їй треба було працювати. Тому її поведінка мене дивує.
Я намагалася мамі пояснити, що я сама хочу виховувати та ростити дитину. У нас із нею надто різні погляди на ці речі. Однак вона продовжує пхати свій ніс і дорікати мені за те, що я – не хороша мати. Вона каже це прямо біля дитини. Мабуть, син скоро почне за бабусею ці небилиці повторювати.
Кілька днів тому вона мене розлютила так, що я її виставила за двері. Після великої “бурі” я не бажаю з нею ні миритися ні спілкуватися. Я не дозволю нікому так зневажливо до мене ставитися.
Навіть якщо ця людина – рідна мама?
А що ви скажете? Це нормально, коли батьки так сильно вчать дорослих дітей розуму?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Моя мама доглядає хворого батька. Дякувати Богу, господарки вже позбулася. Ми допомагаємо з братом фінансово. І все б нічого, якби мій дядько, мамин рідний брат, не запалився ідеєю переселити дев’яносторічну маму в село, бо там свіже повітря. Я вже сказала мамі, що якщо вона на цю авантюру піде, то і копійки від мене і брата не отримає. То як в квартирі маминій жити, то на раз-два, а як прийшлося доглядати літню людину, то на тобі Марусю, бо ти в селі живеш!
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”