Мало того, що мама мене “дзьобає” дома, так вона ще й на людях може такі говорити, що голова обертом йде. На її думку, якщо в мене перша дитина, то я нічого в цьому не тямлю.
Ми з чоловіком не з бухти-барахти стали батьками. До цього ми віднеслись з дуже великою відповідальністю, перед тим зробивши всі необхідні дослідження. Та й вік у нас гарний для батьківства. Мені 25, а Богдану 28.
Мама ж відразу після весілля кожного разу нам натякала, про дітей, щоб ми не тягнули, бо вона вже хоче няньчити онуків. Вона до церкви щодня ходила і молилася, щоб Бог нам дитинку подарував.
Я тоді спостерігала за нею і думала, що вона в онуках душі чути не буде. Мені здавалося, що вони стануть для неї сенсом життя, раз вона так чекає на їхню появу.
Коли я стала мамою, то зрозуміла, що все не так, як я собі уявляла. Майже з перших секунд мама почала мене критикувати і обурюватися, що я надто легкий костюмчик одягнула дитині на виписку. На дворі було тепло, а вона вимагала, щоб я закутала дитину в одіяльце.
Ми з чоловіком були не го готовими до батьківства, на її думку. Береш на руки? Погано! Не береш – теж погано!
Якщо, не дай Боже, син заплаче, мама відразу ж починала голосити, що нам байдуже на малюка, для чого ми його тільки на світ приводили.
Я намагалася не звертати на це уваги. Мені здавалося, що їй потрібен час, і вона заспокоїться. До деяких порад матері я таки прислухалася, адже в мене не було материнського досвіду, але поради педіатра мені були цікавіші.
Коли ми ходили на огляд, мама завжди просилася йти з нами. Вона вже на пенсії, тому їй на радість кудись вибратись. Однак там вона неабияк псувала мені нерви.
Мама прямо при сторонніх обурювалася на мою адресу та наголошувала, що одного дня через таке моє ставлення у мене дитину заберуть спеціальні служби.
Якби вона була ідеальною мамою, я мовчала б, але це не так. Незважаючи на те, що вона виховала двох дітей, вона не є прикладом для наслідування. Вона нас часто лишала у бабусі, адже їй треба було працювати. Тому її поведінка мене дивує.
Я намагалася мамі пояснити, що я сама хочу виховувати та ростити дитину. У нас із нею надто різні погляди на ці речі. Однак вона продовжує пхати свій ніс і дорікати мені за те, що я – не хороша мати. Вона каже це прямо біля дитини. Мабуть, син скоро почне за бабусею ці небилиці повторювати.
Кілька днів тому вона мене розлютила так, що я її виставила за двері. Після великої “бурі” я не бажаю з нею ні миритися ні спілкуватися. Я не дозволю нікому так зневажливо до мене ставитися.
Навіть якщо ця людина – рідна мама?
А що ви скажете? Це нормально, коли батьки так сильно вчать дорослих дітей розуму?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- З Італії я повернулася о 6 годині ранку. Чемодани тихенько залишила в коридорі, лише витягла новенький багряний халат. В мене було змішане передчуття. З одного боку щастя, що ось-ось я побачу кохану людину, а з іншого – його реакція, адже Андрій постійно наголошував, що повертатись ще рано. – За що ми жити будемо? Все дорожчає! – Але за дверима мене чекав сюрприз. Його слова: – Все не так, як ти зрозуміла, – ніби довгим тунелем доходили до моєї голови
- Ми взяли деякі іграшки і направились на майданчик. Через деякий час туди прийшли хлопці, ну на вигляд так 9-10 років. І ось вони вирішили, що вже готові до “дорослих” балачок. Я раз пропустила крізь віха, другий, а на третій попросила “прикусити язика”. Як не як, а це дитячий майданчик, а не клуб. Дома я це все розказала дочці, а вона сказала, що робити зауваження чужим дітям я не мала права
- Я нічого не розуміла, поки раптом на одній сімейній зустрічі зі свахою не почула, що я, напевно, не хотіла відпускати свого сина “під вінець” з її донькою, тому що кожна мати хлопчика не хоче відпускати сина. І тут всі пазли зійшлися. Я стала згадувати відношення сестер і самої невістки до батьків і до мене в тому числі. Одного дня я таки не стрималася, і все “вилила” сину. Мені втрачати нічого
- В рідної сестри Івана день народження. Вона замовила невеличке свято в ресторані на другий день “Зелених свят” – Трійці. Я ж нічого такого нового, щоб одягнути, не мала, тому й купила собі красиву літню сукню. Ввечері приміряла, похвалилася чоловіку, а він мене висварив, що я на непотріб гроші його тринькаю. – А ця сукня, що ти на новий рік купляла, що, не підходить? – Чоловік не полінувався і витягнув її з шафи
- В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт