Мама все життя провела на заробітках в Італії. Починаючи від першого дзвоника і закінчуючи випускним, поруч завжди були бабуся та дідусь. І ось тепер, коли в мене своя сім’я, своє життя, ця жінка мені телефонує і проситься жити в мене. Вона занедужала і хоче лікуватися в Україні. В селі, де жили бабуся з дідусем, вона жити не хоче, а на своє житло мама так там і не заробила.
Моя мама на старості літ згадала, що в неї є дочка. Все дитинство і мою молодість мені постійно її бракувало, а її поряд не було.
Життя іноді складається не так, як би ми цього хотіли. Чи то залежить від нас, чи від обставин, важко судити. Проте моє життя напряму залежало від моїх батьків.
Щасливі, закохані мій батько Ярослав і мама Галина, одружились коли їм було трохи за двадцять. Зі слів моєї мами, вони познайомились на весіллі у своїх друзів. Через півтора року їх зустрічей, на світ з’явилася я.
Тут все і розпочалось, зі слів моєї бабусі. Мамі було важко в невістках, тому вона повернулась додому.
Тато не міг зійтися характерами з дідусем, тому завжди повертався до батьківського дому. А потім оковита збила його з правильної дороги і коли мені було п’ять, з моїм татом трапилася халепа.
Татова мама, ще довго тримала образу на маму. Тому я залишалась жити з мамою у її батьків. Моя мама, чомусь вирішила, що саме її заробітки допоможуть нам краще жити.
Залишивши мене на бабусю з подругою рвонула в Італію. Мій перший дзвіночок у школі, всюди мене супроводжували бабуся з дідусем.
Мама не повернулась, і коли в мене був випускний. Так, вона постійно забезпечувала мене фінансово, та хто сказав, що в цей час мені це було необхідно.
Мені постійно бракувало її теплих обіймів, ніжних слів, любові, підтримки. Поради в деяких ситуаціях.
Так, моя бабуся піклувалась про мене, як вміла. Це була строга жінка, яка навчила мене всьому, що мені знадобилось у побуті.
Своє дитинство я пам’ятаю на городі. Якщо не на грядках то на сіні. Мої однолітки, безтурботно грались у дворі, а я в цей час допомагала бабусі по господарству.
Тому коли я вийшла заміж, я рвонула до міста. З чоловіком ми живемо дуже гарним і спокійним життям. Виховуємо двох синочків.
Я працюю вихователем у садочку, а мій чоловік при солідній посаді. Вже давно я не отримувала фінансової підтримки від своєї мами.
В неї там за кордоном, з’явився чоловік. Так час від часу зідзвонюємось по відео зв’язку. Але це більше так, холодні відносини. Наче ми геть зовсім збайдужіли одна до одної.
Та тиждень назад мені мама зателефонувала, що хоче повернутись в Україну.
Щось зі здоров’ям у неї не все гаразд. Я звісно запропонувала їй бабусину хату, та вона проситься до мене.
Адже їй в місті буде легше відвідувати необхідних їй лікарів. Але я не хочу з цією жінкою жити у одній квартирі.
Мені і мамою її важко називати.
Та як мені бути? Як пояснити мамі, щоб винаймала окреме від нас житло і лише навідувалась у гості, бо за весь час її заробітчанства вона так і не спромоглась купити собі квартиру, чи відкласти на неї грошей?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
