fbpx

Мама, якій вже 87 років, всю свою пенсію віддає Катерині, моїй старшій сестрі, хоча та сама вже пенсіонерка. Переконати її в протилежному – не можу, вони живуть в одному селі, нехай розбираються. І ось недавно телефонує мені мама, і просить щоб я її на зиму забрала до себе, бо вона, бачте, немає за що купити вугілля. Але ж де був її розум влітку?

Мама, якій вже 87 років, всю свою пенсію віддає Катерині, моїй старшій сестрі, хоча та сама вже пенсіонерка. Переконати її в протилежному – не можу, вони живуть в одному селі, нехай розбираються. І ось недавно телефонує мені мама, і просить щоб я її на зиму забрала до себе, бо вона, бачте, немає за що купити вугілля. Але ж де був її розум влітку?

Ніколи не думала, що материнське серце вміє любити своїх дітей різною любов’ю, мені завжди здавалося, що кожна дитина для матері однаково дорога і однаково любима нею. Але так буває не завжди.

У моєї матері на з сестрою двоє. Я молодша, а Катя старша. Не знаю чому, але саме мене мати любить не так сильно як мою сестру.

Живе мати в одному селі з моєю сестрою, я живу в місті. За все моє життя можна по пальцях перерахувати подарунки від матері і її допомогу. Вона завжди допомагала тільки Катерині. Вона допомагала платити їм кредити, а що Каті потрібні гроші… а мені, мабуть, ні.

Потім вона допомагала платити за навчання дітей моєї сестри. Своїх дітей ми з чоловіком вчили і виховували самі як могли. Мати навіть ніколи не запитала як я живу і чи потрібна мені допомога. А ось я в свою чергу постійно до матері їздила і допомагала їй по господарству.

Зараз матері 87 років. Мені самій 56. Всю пенсію мати віддає Катерині, допомагає їм так. І ось зараз мати скаржиться, що у неї немає вугілля на зиму. А про це вугілля я ще з літа говорила, що потрібно не всю пенсію віддавати, а закупити вугілля на зиму. Говорила я це і сестрі. Мати просить мене допомогти з вугіллям або забрати на зиму до себе.

Чоловік мій проти категорично, мовляв кому все віддавала все життя, нехай ті й допомагають їй. Чоловік сказав так: “Ми їй чужі, діти наші чужі, ніколи про нас толком не запитала, а тепер їхати на зиму зібралася… Кому все віддала, на тих нехай і сподівається”.

Чоловіка я розумію, каже він чисту правду, але й мати шкода, хоч і ображена на неї дуже. Все життя вона мене ображала і обділяла не тільки фінансово, але і не додавайте тієї материнської ласки, яка мені була дуже потрібна. Я росла нелюбимою дитиною.

Розумію, що літнім батькам допомагати-наш святий обов’язок, але хотілося б і від батьків відчувати любов і тепло.

Фото ілюстративне – money

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page