Мама завжди вчила мене, що не треба вдома прибирати, поки чоловіка немає. Адже він прийде додому, все прибрано, а він думає, що це містика, тоді він точно не повірить твоїм розповідям, скільки всього ти зробила і як втомилася. І треба було вірити її словам, а я жартувала з неї.
Почалося моє сімейне життя.
Чоловік Вовка мені каже, що пізніше мене повертається додому з роботи, дужче за мене втомлюється, а як прийде додому, я – перед телевізором сиджу. А хто навів лад у квартирі, вечерю приготував, попелюшка може? А на мої слово про те, що я прибилала годинами і втомилася, він просто розсміявся і сказав, що у нас вдома нема чого прибирати, і так все чисто.
Я йому відповіла, що більше не прибиратиму, раз він вважає, що нічого тут робити. На третій день неможливо було зайти до ванної кімнати. Диван нагадував шафу в притулку для безхатьків. У мийці не було більше місця для брудного посуду, що вже випромінював аромати, чистого не було взагалі.
Так минає ще тиждень. На підлогах можна пальцем написати своє ім’я, ось такий пил лежить шарами. Вовка мовчить, але з обличчявидно, що його буквально розпирає від такого безладдя. Але ж принципи – найвищі, він же казав, що я нічого не роблю.
Тут надвечір кінця другого він прийшов з роботи і не зміг більше стримувати себе. Вова тихенько підійшов до мене, ніби переживав, що я накинуся на нього з докорами та доказами. Але я мовчала, і він тихенько сказав: «Слухай, може разом, там, це, може, приберемо, га?».
Надалі коханий знав, що брудні шкарпетки не можна кидати на диван, що тарілку за собою можна помити, що печенько не варто їсти у вітальні і кришити ним на підлогу.
Дослухайтеся своїх матусь, хочу від усієї душі порадити я вам.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
