fbpx
життєві історії
Мама знала, що ми в скрутному становищі з чоловіком, тому коли запропонувала перед Великодніми святами трохи обновити гардероб дітей, а заодно і мій, я не заперечувала. Відколи вийшли заміж, ще жодної обновки не придбала – все дітям та дітям, на себе шкода, та й що казати, грошей лишніх ніколи не було. І ось недавно відвідали з дітьми бабусю. Додому я приїхала геть пригнічена

Мама знала, що ми в скрутному становищі з чоловіком, тому коли запропонувала перед Великодніми святами трохи обновити гардероб дітей, а заодно і мій, я не заперечувала. Відколи вийшли заміж, ще жодної обновки не придбала – все дітям та дітям, на себе шкода, та й що казати, грошей лишніх ніколи не було. І ось недавно відвідали з дітьми бабусю. Додому я приїхала геть пригнічена.

Оленка – мила, спокійна дівчина. Заміжня, двоє діточок рік за роком. Чоловік працював, щоб забезпечити сім’ю. Дружина, звичайно, в декреті, поки діти маленькі.

Грошей ледве вистачало, в садок дітей ще рано було віддавати, тому Оленка, на роботу вийти не могла. Та й чоловік, молодий фахівець, з невеликою зарплатою. Але вони не скаржилися, справлялися самі, у міру можливості. Економили на одязі (Оленка майже нічого собі не купувала з тих пір, як пішла в декрет), на відпочинку (прогулянки по парку – ось і відпочинок), на їжі (солодощі, дорогі продукти тільки у свята).

Батьки фінансово не допомагали. Батьки Оленки жили в тому ж місті і вона з дітьми іноді приходила до них у гості, батьки теж відвідували молодих зрідка після роботи.

Бували ситуації, коли виникали непередбачені витрати (хтось захворів, порвалися чоботи, чоловікові видали премію менше, ніж розраховували). Та хіба мало в житті ситуацій буває таких… Тоді Оленка займала грошей у батьків. Але при отриманні “дитячих” або зарплати чоловіка, повертала назад.

Під час чергового безгрошів’я, настала якась низка неприємностей – спочатку по черзі застудилися діти, потім чоловік пішов на лікарняний, потім у Оленки порвалися зимові чоботи, а ще й діти зі старого одягу виросли.

Оленка звернулася за допомогою до батьків, ті дали їй п’ять тисяч, сказавши “віддаси коли зможеш”. Потім дали ще… Можливості повернути всю суму (і навіть частину) у Оленки поки що не було. І батьки поки не вимагали, не бідували.

Оленка обов’язково поверне, при першій можливості. Так минуло кілька місяців. Вона повертала потихеньку батькам борг – по тисячі-дві. В черговий візит до батьків Оленка приїхала з малюками, вони сиділи грали в кімнаті, а Оленку на кухню покликала мама. Запитала, як у них з грошима. Звичайно ж, не густо було…

– До осені поверни нам, будь ласка, хоча б більшу частину суми, – сказала Оленці мама.

– А скільки ще я вам винна? – запитала Оленка. Приблизну суму вона знала, але вирішила порівняти з сумою, сказаною батьками. Хіба мало, раптом прорахувалася. Щоб не виникло незручної ситуації. У відповідь Оленці протягнули листочок з якимись записами. Там було все, від кофт і спідниць, до шкарпеток і капельок для носа. Мама не полінувалася, і розписала чуть не до чупа-чупса.

Ну що, кругленька сума набігла вже, правда? – прощебетала мама. Тут до Оленки дійшло… Виявляється, перед Великоднем бабуся не просто так вирішила порадувати онука обновкою і замучену дочку в декреті новою спідницею (обраною на свій смак, Оленці тільки відправили фото і запитали, чи подобається їй і купити чи для неї цю спідницю).

Оленка брала ці несподівані покупки як подарунки. Знаючи про це, вона б відмовилася від спідниці точно (вже як-небудь в старій походила ще), та й ще від деяких речей зі списку можна було б відмовитися… Та й чому не сказали відразу, що це – в борг, з віддачею?

Не раз же і не два таке було… Оленка була в розгублених почуттях… Вона тихо зібрала дітей, забрала листочок і пішла додому. Чоловікові вона нічого відразу не сказала, тому що їй було соромно. Він би не зрозумів її.

Довго ще Оленка не могла усвідомити все і прийти в себе. Але твердо вирішила більше ніяких раптових “подарунків” від батьків не брати.

Через кілька місяців Оленка змогла вийти на роботу, хай з невеликою зарплатою і на пів ставки, поки діти проходили адаптацію в дитячому садку, але все ж у неї з’явилося трохи своїх грошей, з яких вона повертала батькам борг ” по списку речей і покупок”, а ті гроші, які дали батьки в борг зі словами “віддаси, коли зможеш”, віддавали із зарплати чоловіка.

Не знаю як ви, але я таких батьків не розумію…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook