Мій брат Ігор старший за мене на 5 років. Незважаючи на це, більш дорослою та самостійною людиною його важко назвати. Коли я відразу після закінчення школи вступила до університету, переїхала в інше місто і стала повністю сама себе забезпечувати, братик міцно повис на маминій шиї.
Мало того, що спочатку Ігор навіть не думав влаштовуватися на роботу, він ще й примудрився привести до мами в будинок дівчину. Поки брат у повній впевненості, що його стипендії цілком достатньо для безтурботного життя, насолоджувався ледарством, мамі довелося забезпечувати не лише його, а й несподівану гостю.
Через кілька років брат все ж взявся за розум і почав потихеньку злазити з маминого утримання. І якщо вже казати щиро, взявся не сам, а через те, що його кохана втомилася від постійного безгрошів’я.
Брат нарешті знайшов хорошу роботу і навіть мав з’їжджати на орендовану квартиру. Але на той час у мами сильно погіршилося здоров’я, і їй потрібен був постійний догляд. Тому Ігорю зі своєю дівчиною довелося залишитися з матір’ю і доглядати її.
Я вже давно облаштувалася в іншому місті, обзавелася сім’єю і просто не могла покинути все і повернутися додому. Забрати маму до себе теж не було можливості, бо ми з чоловіком та двома дітьми самі ледве вживалися у двокімнатній квартирці. Я розуміла, що я маю зобов’язання перед літньою матір’ю. Але й перед сім’єю вони були у мене теж. Тому я просто приїжджала під час відпустки, щоб побути з мамою та допомогти, чим зможу.
Так тривало не більше двох років. Після цього Ігор вирішив, що досить подбав про матір, і тепер моя черга. Одразу після минулорічних новорічних свят брат привіз до мене маму і заявив про це.
Брат також повідомив, що має намір продати мамину квартиру і розділити виторг від продажу навпіл: половину він зібрався витратити на весілля зі своєю дівчиною, а половину віддати нам із матір’ю.
Сказати, що я випала в осад – нічого не сказати. Я завжди знала, що братик той ще жук. Але зараз переді мною стояв не він, а меркантильний чоловік, готовий зректися матері, аби пожити на своє задоволення.
Звичайно ж, виставляти рідну матір із дому я не стала. Та й куди їй було подітися, ще й у такому стані?
Поговоривши з чоловіком, ми вирішили, що поселимо їй у нашій кімнаті і спробуємо якось ужитися. Що ж до брата, то з того часу ні я, ні мама і чути про нього нічого не хотіли. Мама пам’ятає ту нашу розмову і теж дуже засмучена через те, як з нею вчинив улюблений син.
Квартиру матері Ігорю продати поки що так і не вдалося. Брат не подумав про те, що на це треба було насамперед отримати її згоду. А після всього, що він тоді наговорив, не було жодного шансу, що мама на це піде.
Через якийсь час мама одужала і повернулася до себе додому. Ми з чоловіком також переїхали до мого рідного міста, щоб мати можливість доглядати її в разі потреби. А Ігор досі так і не з’являвся у нашому житті після того випадку і пішов зараз служити заради грошей, я так думаю.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
