Мамо, може поки ти тут в палаті відлежуєшся, ми до тебе переїдемо?, – сказала відразу з порога Орися. Я спершу задумалась, але згодом погодилася. Буде хоч кому мої улюблені квіточки поливати. Минуло два дні, але ні дочка, ні зять навіть не подзвонили, мовчу вже про те, щоб привести мені смачної домашньої їжі.
Орися та Дмитро завжди витрачали більше, ніж заробляли. Вони щоразу собі купували дорогі речі, делікатеси та гаджети. Вони ще кредит за телевізор не виплатили, як купили нове авто та знову в кредит.
Маруся, мати Орисі, завжди ставилася відповідально до грошей. Все життя жінка багато працювала, відкладала і жила у власній крихітній однокімнатній квартирі, в яку постійно хотіли в’їхати донька з зятем, проте мати як могла відмовляла, тому що знала, що вони і її заженуть у кредити.
Потай Маруся купила ще одну квартиру, яку вона планувала здавати в оренду. Тепер у неї виходило відкладати більше, оскільки крім офіційної зарплати, вона отримувала дохід від здачі житла в оренду.
Жінка думала, що коли вона піде на пенсію, то купить невеликий будиночок у передмісті, де вона вирощуватиме свої квіти і житиме тихим розміреним життям.
– Я добре розуміла, що дочка з чоловіком і не збираються змінюватися. Я вважаю, що в цій ситуації винен зять, тому що він привчив Орисю до розкішного життя. Вони, коли відчують фінансову підтримку, то влізуть у ще більші борги.
Все трапилася несподівано: Маруся невдало впала і їй світив місяць на лікарняному ліжку.
Вона тоді попросила доньку з зятем, щоб ті іноді привозили їй змінний одяг і їжу.
– Як же так вийшло? – питав тещу Дмитро. — Може ми поки ви в палаті відлежуєтесь поживемо у вашій квартирі?
– Ось тобі на? Не прогаяли моменту!, — подумала тоді Маруся. А потім подумала та погодилася.
Орися з чоловіком перебралися в батьківську однокімнатну, тільки про матір вони не згадували. Донька вважала, що навіщо тягатись в клініку, якщо її і так там годують.
А Маруся мріяла про людське ставлення та улюблене печиво.
– Вони живуть у моїй хаті і навіть про мене й не згадують, може навіть жодного разу мої квіти не полили. Потрібно сусідці зателефонувати, щоби зайшла і полила!, – вирішила мати.
Марта, сусідка Марусі, завжди ставилася до неї дуже добре. Чоловік Марти весь час мотався по заробітках, а вона сама виховувала п’ятьох діточок, троє з яких були прийомними.
Люди на Марту з її чоловіком, як диваків дивилися. Може їх діти і не хизувалися в модному вбранні, але при цьому вони завжди були чистими і ситими.
Марусі подобалося бувати у Марти в гостях. Коли Маруся зателефонувала сусідці, то попросила її доглянути квіти. Вже вранці наступного дня Марта приїхала відвідати сусідку до лікарні. Вона привезла їй гостинці. Жінки трохи побалакали, і Марта поїхала додому.
Марта частенько відвідувала Марусю і щоразу привозила їй щось із домашньої їжі. Марусю підкорила безкорисливість та доброта сусідки. Марта давала їй те, що вона ніколи не бачила від дочки.
– Ви ж з дітьми тулитеся в крихітній квартирці, вам потрібно подумати про свій будиночок.
Марта тільки зітхала, бо вона розуміла, що купити вони його не зможуть ніколи. Ви підберете собі будинок, а я його вам куплю, я маю деякі заощадження, якось запропонувала Маруся Марті.
Після виписки з лікарні Маруся виконала свою обіцянку, та й слушний варіант знайшовся швидко: невеличкий будиночок, який вимагав ремонту, але при цьому його розташування було дуже вдалим.
Донька Марусі дуже негативно відреагувала на вчинок матері і почала дорікати матір’ю в тому, що та чужим людям купила такий будинок, а їй з чоловіком доводиться тулитися в крихітній однокімнатній квартирі.
Орися почала дорікати матері в тому, що вона не віддала їм ці гроші, а вони ж тільки новий мотоцикл у борг купили. А ще Орися сказала, що вона хоче до Єгипту з’їздити на відпочинок, бо вона вже там не була цілих три місяці, а тому їм знову доведеться залазити у борги і в цьому винна мати!
Маруся подарувала доньці із зятем свою квартиру, але вони незабаром залишилися і без неї, бо її банк забрав за заборгованість.
Фото ілюстративне
