– Юль, я тобі втретєз повторюю: таких грошей у мене немає. А якби і були, то не дала б. Тобі зайнятися нічим? – втомлено запитала я у сестри…
Біда – чоловік пішов. До колеги по роботі. А Юля, в свою чергу, чоловіка свого колишнього забрала у дівчини з сусіднього відділу. Такий ось кругообіг чоловіка в межах одного підприємства.
Чесне слово – на місці Юлі я б раділа. Дітей у них не було, майна спільного – тим більше. Жили вони в орендованій кімнаті, економлячи на всьому для того, щоб швидше виплатити всі борги Стаса. Як тільки залишилося платити копійки, Стас мою сестру покинув і перебрався до більш забезпеченої Аліси, власниці власної житлоплощі.
Радіти треба, що так легко відбулася. Ось би 2 дітей на шиї і такий колишній чоловік – це бідося. А так все не так вже й погано. А повернулася Юля після розлучення жити до мами.
Але Юля все страждає. Так страждає, що вирішила повернути благовірного, чого б це їй не коштувало. Вона зробила стрижку, як у суперниці, злизавши при цьому і колір волосся. Рочала носити схожі костюми, робити абсолютно такий же манікюр. Словом, перетворилася Юлька в бліду копію Аліси. На роботі всі посміювалися над моєю сестрою, але та не звертала уваги.
Апогеєм стало те, що Юля зрозуміла їх з Алісою принципову відмінність: у Аліси – квартира. Юльчин мозок зробив логічний висновок: щоб чоловік повернувся, треба теж отримати житло. Ні в якому разі не іпотечне! Не клюне Стас на чужі борги. І де ж взяти гроші на квартиру? У жалісливих родичів! Адже, суто на Юліну думку, всі їй співчували і обов’язково мали допомогти бідоласі в її нерівній боротьбі за своє сімейне щастя.
Почала вона з мами:
– Мамо, треба роз’їжджатися!
– Роз’їжджайся, хто тобі не дає? – здивовано запитала мама.
– Я виставляю квартиру на продаж! – повідомила задоволена сестра, очманілій від такої заяви, мамі.
– З чого це? Іди і зароби собі на квартиру! – обурилася мама.
З того моменту мама стала пособницею Аліси. В очах Юлі, не більше того. Жити зі зрадницею Юлька не змогла, зібрала речі і переїхала до нашого тата. І не просто переїхала, а ще й пристала до нього з тією ж нісенітницею на рахунок розміну, що і до мами.
Тато одружений вже років 20. Його дружина – супер-мачуха. Але й вона прийняла сторону батька:
– Юль, ти з глузду з’їхала зі своїм недолугим Стасом! Який розмін квартири? Отямся! Куди ми, на твою думку, маємо йти на старості років?
– Ти завжди нас любила! Батька у мене відняла! Якби не ти, він би погодився! – ревіла Юля.
– Ні, не погодився б. Щоб Стасик твій потім тебе на квартиру обдурив? Ну ні! – тато був категоричний.
У полку зрадників все прибувало: спочатку мама, потім батько з мачухою. А тепер настала і моя черга:
– Мила, рідненька! Ну я знаю, що ви з чоловіком на машину збираєте! Ну віддай мені ці гроші! Я іпотеку візьму, а Стасу цього не скажу, щоб повернувся! Пожалій дітей, яких ти залишаєш без батька! – сестра заломила руки.
– Стривай. У тебе ж немає дітей? – ошелешено запитала я.
– І не буде, якщо ти мені гроші не віддаси! Треба щось всього тисяч сімсот-вісімсот!
– Немає в мене грошей,Юль, тим більше – таких! Ти мене чуєш – немає!
– Юль, я тобі втретє повторюю: таких грошей у мене немає. А якби і були, то не дала б. Тобі зайнятися нічим? – втомлено запитала я у сестри.
– Я зрозуміла! Ви в змові з цією крисою-Алісою! Я зрозуміла! Зрадники! Не хочу вас знати, та ви всі пошкодуєте, що мене образили. Та тільки пізно буде! – Юля грюкнула дверима і пішла.
Вона зникла вже як місяць: з роботи звільнилася, телефон недоступний, а сторінки в соцмережах видалені…
Переживаю, як би не накоїла чого…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Faceboo
