Всім нам потрібна мама! І зовсім маленьким, і зовсім дорослим! Саме мама і тільки мама здатна так любити, так жертвувати собою. Тільки мама по-справжньому пошкодує, дасть мудру пораду, приголубить – і стане легше! Ми залишаємося дітьми, поки живі наші батьки.

Як тільки їх не стане – ми сироти, незважаючи на вік. Моя мама пішла з життя, коли мені було 15 років, найважчий вік. Батько цілком занурився у своє горе, а мені треба було вчитися господарювати. Це були важкі 90-ті роки, затримка зарплат і пенсій, рятував свій город, благо жили в сільській місцевості. Я рано подорослішала. Потрібно було вчитися і працювати, адже у мене ще був молодший 9-річний братик. У 19 років я почала працювати.

Батько теж пішов з життя, і я оформила опікунство над братом. Так ми і жили вдвох! Зараз я заміжня, мені 32 роки, у мене дві чудові дівчинки. Але як не вистачає мені мами.

Всі ці роки я жила як “квітка на вітрі”. Є і чоловік, і діти, але без маминого тепла так холодно!
Навіть найгірша мати – все одно мама. Іноді по телевізору показують діточок з дитячого будинку, яких кинули, і питають їх про рідну маму, і ті, які пам’ятають її, обов’язково скажуть, що люблять маму і чекають її. Що це, якщо не вищі людські почуття?

Хочеться сказати жінкам: бережіть себе, своє здоров’я! Ви потрібні своїм дітям, для них ви не замінні ніким і нічим!

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – kobieta

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook