Ми з Юрою майже 10 років разом живемо. Йому 50 років, мені 46. Для нас обох це був другий шлюб. Відносини зі свекрухою були нормальні, навіть хороші, до тих пір поки ми не купили з чоловіком загальну квартиру. Вірніше, купив чоловік, частину грошей дала свекруха, в борг, на решту, що не хватало, взяли кредит. Борг Марії Максимівні вже повернули, позику платимо.
Так, квартиру придбав Юра. Я сама вклала трохи, ну і обставила, звичайно, на свої гроші. У мене була своя квартира, але на сімейній раді вирішили купувати трикімнатну, а мою продати. Ми перед цією процедурою розписалися, без всяких урочистостей і столів, так як треба було на квартиру гроші. Що ми узаконили стосунки, Марії Максимівні ми не сказали, так як самим уже за 40, та й нічого ми не святкували.
Юра в першому шлюбі обпікся, і я знала, що Марія Максимівна буде проти нашого шлюбу. Вона була бізнесвумен у свій час, і жінка розважлива і розумна. Свекруха хвилювалась, щоб я не “відхватила” половину всього нажитого, тому про розписку вона навіть слухати не хотіла.
У Юри до цього було житло, але після розлучення, звичайно, йому дісталася одна третя квартири. Але я-то з ним збираюся прожити до кінця свого життя.
Марія Максимівна дізналася про те, що ми розписалися, від чужих людей, ми так і не зважилися самі про це повідомити. Тепер ми не спілкуємося, а недавно вона звинуватила мене, що я все гребу під себе, хоча все життя сама себе забезпечую.
Сказала, що у неї була істерика, коли дізналася про наш шлюб, ніби я її обманула. Я не вважаю себе винною, і всі мої родичі і знайомі теж кажуть, що я правильно все зробила.
А що ви думаєте з цього приводу, дорогі читачі?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – sensity
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
