Синочок у мене дуже розумний і вихований! Закінчив навчання з відзнакою, отримав хорошу посаду в адміністрації, де і познайомився з цією Мартою.
Я ще її не бачила, та вже зі слів Руслана, я розуміла, що ця жінка моєму сину не пара. А потім настав час нашого з Мартою знайомства.
Що я вам скажу, звичайнісінька дівчина, ніякої родзинки. Таких в світі купа. Щоб щось в неї було унікальне – та нічогісінько. Як на мене, такій людині не місце стояти поруч з моїм сином, і знаходитись в моєму будинку.
Довго я намагалася це пояснити Руслану, ну він начебто зрозумів, якийсь час ми жили спокійно і про неї він не згадував.
Однак, через якийсь час він привів свою Марту в мій дім, і вони зі щасливим обличчям повідомили мені, що в них скоро буде дитина, а я стану бабусею.
Я була сама не своя від почутої інформації. З’ясувалося ще й те, що сама Марта, як я і відчувала, родом з невеличкого села. В області вона винаймала квартиру, і щоб не викидати гроші на вітер, Марта й обкрутила мого сина, заради житлоплощі.
А що, економія досить хороша. Квартири в наш час не дешеві.
Ось мій Руслан і прийняв рішення перевезти свою благовірну в нашу квартиру. А ще за нею треба доглядати, тому що вона виношує нашого малюка.
Я була категорично проти. Але Руслан все ж таки вмовив мене, і я дала добро на таке “сусідство”.
Вона під час свого цікавого стану намагалася всіляко мені догодити: і в квартирі прибирала, і борщі готувала, і вареники з капустою, улюблені мого сина, ліпила. Бувало навіть таке, що я прокинулась, а мене вже на кухні кава з круасаном чекала.
Але я не здавалася і завжди придумувала щось, щоб вказати їй, що вона не в себе дома, і не буде тут керувати. Однак Марта ще той “фрукт”. Вона якось мені сказала, що не буде зі мною воювати, що вона за мир.
3 березня на світ з’явилася моя онучка, яку назвали Соломія. Якось дуже мені було дивно, бо ну нічого від мого сина вона не взяла. Мій Руслан темний і в нього карі очі. Соломія ж біленька і очі якісь не такі. Я знаю, що все ще може змінитися, але погані думки постійно мене наздоганяли.
Ось тому-то я сказала, щоб Марта показала мені підтвердження того, що мій Руслан справді батько її дитини. Це в наш час робиться не складно.
Не знаю, чи на щастя, але результат був позитивний. Я сказала, що онучку прийму, і буду по можливості допомагати, але головною умовою, це з’їхати з моєї квартири. Я не звикла ділити кухню ще з однією жінкою.
Раз син вирішив зв’язати свою долю з цією жінкою, то нехай купляє окрему квартиру, а якщо немає грошей, то нехай їдуть до Марти в село, там теща їм кімнатку виділить.
Словом, після Великодня вони від мене з’їхали. Кажуть, що живуть на орендованій квартирі.
Син зі мною не дуже хоче спілкуватися. Але я вважаю, що ні в чому не винна. Руслан сам вибрав собі таку долю.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- З Італії я повернулася о 6 годині ранку. Чемодани тихенько залишила в коридорі, лише витягла новенький багряний халат. В мене було змішане передчуття. З одного боку щастя, що ось-ось я побачу кохану людину, а з іншого – його реакція, адже Андрій постійно наголошував, що повертатись ще рано. – За що ми жити будемо? Все дорожчає! – Але за дверима мене чекав сюрприз. Його слова: – Все не так, як ти зрозуміла, – ніби довгим тунелем доходили до моєї голови
- Ми взяли деякі іграшки і направились на майданчик. Через деякий час туди прийшли хлопці, ну на вигляд так 9-10 років. І ось вони вирішили, що вже готові до “дорослих” балачок. Я раз пропустила крізь віха, другий, а на третій попросила “прикусити язика”. Як не як, а це дитячий майданчик, а не клуб. Дома я це все розказала дочці, а вона сказала, що робити зауваження чужим дітям я не мала права
- Я нічого не розуміла, поки раптом на одній сімейній зустрічі зі свахою не почула, що я, напевно, не хотіла відпускати свого сина “під вінець” з її донькою, тому що кожна мати хлопчика не хоче відпускати сина. І тут всі пазли зійшлися. Я стала згадувати відношення сестер і самої невістки до батьків і до мене в тому числі. Одного дня я таки не стрималася, і все “вилила” сину. Мені втрачати нічого
- В рідної сестри Івана день народження. Вона замовила невеличке свято в ресторані на другий день “Зелених свят” – Трійці. Я ж нічого такого нового, щоб одягнути, не мала, тому й купила собі красиву літню сукню. Ввечері приміряла, похвалилася чоловіку, а він мене висварив, що я на непотріб гроші його тринькаю. – А ця сукня, що ти на новий рік купляла, що, не підходить? – Чоловік не полінувався і витягнув її з шафи
- В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт