fbpx
життєві історії
Мартусі було всього пів рочку, коли я наважилась поговорити з батьками на тему бабусиної квартири. Це б вирішило всі наші питання, але мама стала мене переконувати, що з ними буде краще жити, вони в любий момент підстрахують, що краще продати ці дві квартири і купити одну велику. Я погодилась і можливо б до сьогодні жила спокійно, але цей телефонний дзвінок все змінив

Мартусі було всього пів рочку, коли я наважилась поговорити з батьками на тему бабусиної квартири. Це б вирішило всі наші питання, але мама стала мене переконувати, що з ними буде краще жити, вони в любий момент підстрахують, що краще продати ці дві квартири і купити одну велику. Я погодилась і можливо б до сьогодні жила спокійно, але цей телефонний дзвінок все змінив

Заміж я вискочила швиденько, в 18 років, а в 19 народила свою Мартусю. Роман з районного центру, свого житла у нього немає, ось і стали жити з моїми батьками. У них в ті часи була 2-х кімнатна квартира, в якій ми всі і проживали, а ще була однокімнатна квартира, там жила моя бабуся, потім вона переїхала до сина.

Мартусі тоді було пів року, коли я вирішила поговорити з батьками, щоб вони нам дозволили переїхати в бабусину квартиру. На що моя мама відповіла відмовою, сказавши, що вони вирішили поміняти ці 2 квартири, і купити 3-х кімнатну квартиру і дачу.

Стали мене вмовляти, що з мамою легше жити, мама завжди допоможе і т.д. В силу свого віку я погодилася. Навіть Романа переконала, який наполягав на переїзді навіть в орендовану квартиру. Ну що зроблено, то зроблено.

Коли закрутився весь процес з обміном квартир, мою маму скоротили на роботі. Працював тільки тато і чоловік. Грошей не вистачало. Потім ми всі переїхали в нову квартиру, радості було багато. У кожного своя кімната, у нас з чоловіком у батьків і у дочки. Ремонт і всі турботи. Так минуло ще пів року. Коли все це вляглося, стало зрозуміло, що мама моя не збирається влаштовуватися на роботу, вона сказала, що буде сидіти з дочкою, а я щоб йшла працювати. Я і погодилася.

Я влаштувалася консультантом у великому магазині косметики, а ще вирішила здійснити свою давню мрію – поступила в університет на заочну форму навчання. Мама вдома з донькою сиділа. Треба сказати, що садок нам дали пізно, коли доньці було 5 років. Ось весь цей час вона була з бабусею. Я мамі за це дуже вдячна. В силу своєї роботи і роботи чоловіка, ми додому практично приходили тільки ночувати. Роман  злився, що не я сиджу з дитиною, він весь час мені говорив, що зможе і мене і дочку забезпечувати.

Я начебто погоджувалася, але моя мама наполегливо говорила, що я повинна працювати. Треба ще сказати, що всю свою зарплату я віддавала їй. Так як вона говорила, що доньці багато чого потрібно. Хоча ми по вихідних їздили в магазин закупитися продуктами і купували все Мартусі.

Все б нічого, але потім я випадково почула розмову моєї мами і її двоюрідної сестри, де вона розповідала, як вона забезпечує свою онучку, все їй купує, одягає, годує всю сім’ю. На що її сестри говорили різні дурниці на нас з Романом. Все в тому дусі, ніби ми такі ледащо, всілися на голови батькам і не хочемо виходити з цієї зони комфорту. Моя мама, щось почала говорити, ніби ми також на роботі, але толку з нас мало, бо заробляємо копійки, на які сім’ю з дитиною прогодувати не можливо.

До слова сказати, що у мене, що у Романа зарплати хороші. Ми повністю оплачували всі витрати аж до комуналки. Я все це проковтнула, не стала лаятися і доводити що це неправда. Я не конфліктна людина. Коли Марту оформили в садок, а я закінчила університет, вся історія повторилася, тільки додалася оплата університету, що мої батьки оплатили нібито моє навчання. Хоча все навчання мені оплачував чоловік.

Я знову промовчала. Зараз Даринці 10 років, рік тому у нас народився синочок. Я сиджу в декреті. Моя мама не працює (забула згадати, що вона не пенсіонерка, їй всього 53 роки). Тато зараз теж не працює (йому 54 і також вже дома сидить). І виходить, що працює мій чоловік один.

Мама мене все на роботу жене, але чоловік не дозволяє мені. Каже, вдома з дітьми сиди. Найприкріше, що моя мама і працювати не хоче, і з дітьми допомагати, зате всім своїм подругам і родичам розповідає, як вона нас усіх забезпечує і все робить по дому. Таке враження ніби я в домі простий дармоїд

Моя бабуся постійно мамі каже: “йди, працюй”. Але мама одразу собі придумує тисячу болячок… Чоловіка мого спершу докоряли, що мало заробляє, але ж вибачте, він все один тягне. Він мені пропонує або переїхати на орендовану квартиру або кредит взяти, щоб виїхати від батьків.

Я ніби й також хочу, але як я можу залишити своїх батьків? Вони ж без нас і без грошей просто пропадуть. Як не крути, але вихована я так, що не можу такого зробити. Ось і виходить замкнуте коло якесь. Разом жити, сил немає, і залишити важко їх без грошей. І навіть не знаю що робити.

Хочу ще з батьками поговорити на цю тему відверто, бо не вихід так жити. Та й боюсь, що Роман так довго не проживе.

Треба й справді щось міняти.

Передрук без гіперпосилання на ibilingua суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook