– Мариночко, він же зіпсує тобі життя! – сказала мені якось майбутня свекруха. Але я вирішила не зважати на її слова, адже я кохала…
Моя свекруха, одного разу сказавши, що її син зіпсує мені життя, мала рацію. А я помилялися на його рахунок.
Мені дуже пощастило зі свекрухою. Багато хто назве мене дивною, але мама мого чоловіка мені як друга мати. Вона прийняла мене в свою сім’ю після першого ж знайомства.
Її сина я зустріла в кафе. Він підійшов до мене і зробив комплімент. Ми розговорилися і почали зустрічатися.
Мені було 22 роки, а йому – 31. Незважаючи на різницю у віці, ми полюбили один одного. Я закінчувала інститут, а він працював керівником в торговій промисловості.
Коли мій молодий чоловік вирішив познайомити мене зі своєю мамою, я неймовірно хвилювалася. Всі ці історії про свекрух та інше… Але мама мого коханого виявилася просто чудовою жінкою і ми відразу з нею подружилися. Ось тоді вона і напророкувала мені зіпсоване життя від вчинків її сина.
Спочатку все було чудово. Весілля і медовий місяць. Я відчувала любов свого чоловіка і його захист. Він був моєю опорою і моєю надією.
Але з часом він став висловлювати невдоволення з приводу моїх подруг. Він аргументував це тим, що вони вільні і у них тільки вітер в голові, а я заміжня жінка і повинна думати про сім’ю.
Я намагалася пояснити йому, що мені теж потрібно спілкування, а він просто закрив мене в будинку зовні і ключі забрав. Я просиділа під замком цілий день. Було сумно і прикро. Коли чоловік повернувся, я з ним не розмовляла. Він був добрим і дбайливим і сказав, що хоче захистити мене і наш шлюб. І я повірила. Все повернулося на круги своя.
Через місяць подзвонила мама і повідомила, що у батько в лікарні. Я терміново поїхала до них додому. Але ввечері зателефонував злий чоловік з питанням, чому я вдома не чекаю його з роботи з вечерею? Я розповіла, що тато захворів, і я побуду з ним. Але він дуже строго сказав, що для цього у нього є дружина, а я повинна піклуватися про свого чоловіка.
Я спробувала пояснити, що я потрібна тут, що треба підтримати маму, але він і слухати не став. Мій благовірний приїхав за мною машиною і забрав додому. За непослух я була покарана на цілий тиждень.
Кожен день, йдучи на роботу, чоловік закривав мене вдома. Він говорив, що я сама змушую його так чинити.
Я вила під замком одна, але сказати батькам не дозволяла гордість. Коли покарання було знято, я вирішила вести себе добре, щоб більше не провокувати чоловіка.
Я перестала спілкуватися з друзями та батьками. Я лише готувала і прибирала для свого обранця. Ніщо мене не радувало. Мені хотілося свободи. Я не думала, що в 23 роки будусидіти в чотирьох стінах.
Варто було мені вийти в парк, мій чоловік ніби відчував, дзвонив і питав де я. Тоді мені доводилося бігти додому, щоб не бути покараною.
Одного разу я зустріла шкільну подругу. Вона гуляла з коляскою містом, така щаслива і вільна. Ми перемовилися двома словами, і я побігла готувати вечерю чоловікові. Це ж був мій обов’язок. Я позаздрила колишній подрузі, а вдома дала волю сльозам.
Днями було день народження свекрухи. Я була дуже рада вирватися з дому і хоч з кимось поспілкуватися.
Мама мого чоловіка сказала, що я змінилася. З веселої життєрадісною дівчини, за її словами, я перетворилася на сіру тінь з сумними очима.
Вона запитала, чи не ображає мене її син. Я розплакалася і все розповіла. Як він не дозволяє мені ні з ким спілкуватися, як перетворив на домогосподарку і як закриває в будинку за найменшу провину.
Свекруха попереджала, що він зіпсує мені життя, так і сталося. Тепер я дуже переживаю, а якщо чоловік дізнається, що я поскаржилася на нього. Що тоді зі мною буде? Як мені бути? Я не можу так жити і далі…
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
