Мене доля обділила, тому й спадок повинен мені відійти повністю. Ну в крайньому випадку, розділити порівну між мною та Дариною. Та сестра ніби дивиться на мене через рожеві окуляри, не помічаючи, що живу з дитиною без чоловіка на орендованій квартирі.
Через що мені точно ніколи не хотілося сперечатися з близькими людьми, так це через гроші. Але, мабуть, чого найбільше не хочеш чи боїшся, те й трапляється. Нас у сім’ї двоє – я та моя старша сестра. Дарина на три роки старша. І в мене, і в Дарини є діти. У мене син, я мати одинака, а у Дарини і чоловік є, і троє дітей ще. Якщо так подивитися збоку, то Дарина зі своєю сім’єю живе набагато краще, незважаючи на те, що їх у сім’ї більше.
Але що тут казати, у Дарини є чоловік, який чудово заробляє, по суті і скаржитися на життя їм нічого, будинок теж є свій – зручний, великий, комфортний. Мій же чоловік мене покинув, коли синові був лише рік.
Я залишилася одна з маленькою дитиною на руках, та ще й на орендованій квартирі. На той час ще й бабуся злягла. Мама наша стала за бабусею доглядати. У бабусі будинок у селі свій. Коли вже стало зрозуміло, що наближається її остання година, мама вирішила будинок продати.
Все ж таки сестра її не збиралася на нього претендувати. Ну а гроші мати з батьком вирішили, що поділять не між мною та Дариною, а між онуками. Я тоді ще була в подиві. Як вони зібралися між онуками ділити?
У мене лише один син, у Дарини троє. Зрозуміло, що Дарининій сім’ї набагато більше грошей дістанеться. Та й діти маленькі – вони ж не розпоряджатимуться грошима, все батькам відійде. У їхньої сім’ї немає потреби в будинку, та й в грошах теж, але чомусь мені з сином мізер потрапить, а їм пристойний куш.
Я неодноразово намагалася з мамою поговорити, вона мене не чує – каже, що все чесно. Дарина також так вважає. Зрештою ми з нею посперечалися. Що це за сестра така, яка лише свою вигоду шукає? Вона ж прекрасно знає моє становище.
Фото ілюстративне
