Мене кладуть в стаціонар в Києві, а до пенсії ще далеко. Не позичиш мені п’ять тисяч гривень? Ну, приблизно на місяць, не більше, – сказала мені сусідка з четвертого поверху. Вона настільки благально на мене дивилася, що я вирішив здатися. Та, на жаль, готівкою такої суми у мене в гаманці не знайшлося. – Приходьте ввечері, коли я з карти зніму, – сказав я жінці. Але до вечора все змінилося.
Мені тридцять років. Зараз ми з дружиною та сином вже більше року живемо у нашому новому будинку. Ми купили квартиру в іпотеку, а тому доводиться якось виживати від зарплати до зарплати. Я не скажу, що ми з хліба на воду перебиваємось, але й зайвого у нас немає. З сусідами ми близько не знайомі, просто вітаємося щодня і все.
Одна наша сусідка, квартира якої розташована під нами, під час зустрічі почала нашу дитину весь час пригощати цукерками та викликати нас на розмову. Якось вона нас навіть пригостила пирогом, який спекла сама. Ми з дружиною не хотіли здатися неввічливими, а тому прийняли насолоду зі словами подяки. Але ми не були налаштовані із цією жінкою на спілкування.
Після того, як сусідка почастувала нас пирогом минуло кілька днів і рано-вранці вихідного дня вона знову до нас прийшла. Я відчинив двері і побачив, що на порозі квартири стоїть збентежена сусідка. Жінка довго не наважувалася сказати, а потім попросила у борг до кінця місяця п’ять тисяч гривень.
Потім вона сказала, що гроші їй потрібні дуже швидко, тому що з понеділка вона лягає в стаціонар в іншому місті. У мене не було такої суми готівкою, тому що ми з дружиною частіше використовуємо банківські картки.
Так, і якщо чесно, то я не надто люблю позичати гроші людям, яких зовсім не знаю. Ситуація вийшла не дуже приємною: мені й давати гроші не хотілося, але й відмовити було ніяково. Я подумав і вирішив все ж таки допоможемо жінці. Я сказав жінці, щоб вона зайшла ввечері після того, як я зніму потрібну суму з карти.
Жінка залишилася дуже задоволена та пішла.
Після її відходу я розповів все дружині і тільки після цього зрозумів, що навіть не знаю, як звати сусідку.
Відмовляти допомоги жінці було пізно, а тому треба було придумати, як убезпечити себе.
Я зв’язався зі своїм другом, який працював юристом, і він порадив мені взяти з жінки розписку.
Увечері після того, як сусідка прийшла за грошима, я попросив написати її розписку, тому що ми з нею фактично не знайомі, та й терміни повернення боргу потрібно конкретизувати.
Після моїх слів жінка стала червоною, потім подякувала мені за допомогу і сказала, що брати в нас у борг нічого не буде.
Коли вона виходила з нашої квартири, то чомусь обізвала мене жмотом. Після цього випадку навіть якщо ми з нею випадково зустрічаємося на майданчику, вона зі мною не вітається, а просто відвертається.
Я зовсім не розумію, чому пропозиція написати розписку викликала в неї таку бурхливу реакцію. Нікому не хочеться втрачати свої гроші, тому я особисто нічого не бачу поганого в тому, що ми спробували убезпечити себе. Я не розумію чому її так образила моя пропозиція?
А може вона й не думала повертати борг, а коли ми запропонували написати їй розписку, то порушили її плани і саме тому вона так розлютилася.
А як би ви вчинили в такій ситуації?
Фото ілюстративне