“Мене так зустрічали! Ком в горлі!”: Бабкіна не посоромилася зробити фото у Маріуполі біля зруйнованого росіянами Драмтеатру. Цю ситуацію прокоментував відомий український ведучий.
Поки в Маріуполі місцеві жителі влаштували голодний бунт через важку гуманітарну ситуацію, прихильниця “головного” Надія Бабкіна навідалася до окупованого Росією міста. Вона вирішила заспівати для людей та навіть посміла виконувати українські народні пісні.
Під час візиту до Маріуполя пропагандистка зробила фото на тлі вщент зруйнованого російськими солдатами Драматичного театру. На цинічній світлині Бабкіна позувала разом зі своїм колективом.
Цю ситуацію прокоментував уродженець окупованого міста Андрій Бєдняков. У своєму блозі в Instagram телеведучий опублікував те саме фото та написав, що думає про це: “Надія Бабкіна зі своїм пісенним військом та ботоксом приїхала і сфотографувалася на тлі Маріупольського драмтеатру. На тлі театру, бомбу на який скинув російський літак. На тлі театру, де відійшло у вічність біля 300 людей, що ховалися від російських снарядів”, – висловився Бєдняков. Він також відмітив геолокацію: “Маріуполь – це Україна”.
Сама ж фанатка “головного” заявила, що українці в окупованому Маріуполі “приймали її із захопленням”, а в неї “стояв у горлі ком”.
Відомо, що разом зі своїм ансамблем Бабкіна має намір відвідати більшість окупованих міст на Донбасі. Вона вже встигла побувати у Луганську, де їй знову вистачило нахабства виконувати українські пісні.
Фото – скріншот
Недавні записи
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”
- Сестра в Італії жила багато й заможно довгі роки і я їй заздрила. Її розкішному життю, достатку,фінансовим можливостям. Нам так не жити! Місяць тому Галина повернула в наше рідне село на Полтавщині і приголомшила мене своєю пропозицією. З’явився наш первісток – синочок Даня. Минуло ще два роки, і народилася йому сестричка, дівчинку ми назвали Люба, на честь моєї бабусі. А ще через рік наша родина поповнилася третім малюком та стала багатодітною