Мене звуть Алевтина і мені 35 років. Заміжня вже 10 років.
Ми кохаємо з чоловіком одне одного, і у нас раніше була міцна сім’я. Ми мріяли про дитину. І ось у нас народилася довгоочікувана двійня. Начебто все добре і радіти треба, але затьмарили наше життя родичі чоловіка. Брат чоловіка і його мама під тиском змусили його взяти кредит на себе. Я була проти такого кроку, тому що, знаючи цих людей, передбачала, що з цього всього вийде…
Нашим донечкам Марічці і Софійці зараз 5 місяців. Я в декреті. Чоловік працює, але грошей на сім’ю не вистачає. Брат, для якого брали кредит, не платить, а його мама робить вигляд, що вона взагалі не при ділах.
Кредит платимо ми. І його родичі ніяк і нічим нам в цьому не допомагають.
Звичайно, від усього цього у нас погіршилися стосунки в родині. Я спочатку намагалася зрозуміти і підтримати чоловіка. Але він, відчуваючи свою провину перед нами, замкнувся в собі і віддалився від мене. У нього опустилися руки, і я зрозуміла, що він не борець. Гроші на життя постійно шукаю я, купує продукти нам моя мама пенсіонерка. Ще нам допомагає в міру можливості моя сестра, у якої, до слова, своя іпотека.
Я не знаю що мені робити. З одного боку, я розумію, що фінансові труднощі тимчасові, і вони колись відбудуться. З іншого боку – поведінка чоловіка мене дуже розчарувало. Взявся, погодився – тиак шукай рішення, а не скигли!
Я вже мовчу про те, як мені далі спілкуватися з його мамою? Не можу пробачити його, що не послухався мене. Не можу пробачити його маму і брата, адже у них це був такий планвід початку, я впевнена. Не можу пробачити себе, за те, що допустила таку ситуацію. Чи є сенс далі боротися за сім’ю? Чи повернуться наші відносини в колишнє русло? Як жити далі? адже у нас – дві донечки…
Автор: Алевтина.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
