Мене звуть Варя, мені 51 рік. Я була заміжня, але дітей у мене немає, так вийшло. З чоловіком ми розлучилися, він потім знову одружився, у нього все добре, тільки я після цього заміж так і не вийшла.
У мене є сестра Лана, а у неї дочка Клава. Після батьків нам дісталася хороша квартира, ми її продали і кожна з нас змогла купити собі двокімнатну квартиру.
Я працюю в паспортному столі і до мене почав залицятися мій колега, але я боюся, що і він мене кине.
Але Коля, так його звати, робить все, щоб я так не думала, і я погодилася з ним жити, ми вирішили розписатися.
Але коли про це дізналася моя сестра, то вона тут же встала на диби. Адже вона хотіла, щоб я продала свою квартиру і купила собі кімнату в комуналці, а їм віддала б найбільшу частину грошей і її дочка змогла купити б собі однокімнатну квартиру.
Мені було дуже прикро, адже ніхто з них за мною не доглядав, коли я сильно захворіла і не працювала. У мене іноді і поїсти нічого було, а вони самі приходили з порожніми руками і питали, чи є у мене чого поїсти і попити.
Дякую Колі і моїм друзям, які допомогли мені в скрутну хвилину. А тепер їм мою квартиру подавай – бачте, у мене дітей немає. Так що мені тепер – і не жити, чи що?
Я була дуже зла на свою рідню, я їм відмовила. Тоді вони хотіли мене запхати в клініку, але, як тільки дізналися, що у мене є чоловік, то відразу всі спроби припинили.
Я дуже вдячна Колі, що він дав моїй рідні відсіч.
У дочки Колі – Ані, життя теж не склалося – чоловік її кинув і вона залишилася одна з двома дітьми. Вона сама їх тягнула як могла, працювала на двох роботах, щоб у її дітей було все, як у повних сім’ях.
І тоді ми з Колею вирішили, що він переїде жити до мене, а свою квартиру віддасть дочці.
Так як Коля отримував пенсію і працював, то ми вирішили, що будемо віддавати дочці Коли всю пенсію, а самі будемо жити на дві зарплати, я думаю, що нам вистачить.
А Аня знайшла собі роботу за фахом. Вона починала працювати в відділенні банку простим помічником, працювала з клієнтами, допомагала їм, а потім пішла по кар’єрних сходах і зараз завідує філією банку.
Зарплата у неї, самі розумієте яка, але ми все одно їй допомагаємо.
Аня зустріла молодого чоловіка, він полюбив і її і її дітей, вони одружилися, в загальному у дівчинки життя налагодилося.
Тепер ми могли спокійно з Колею поїхати на море – хотіли відпочити від всіх колотнеч, які у нас трапилися останнім часом.
Але тут нас запросила на день народження Лана, і знову почала розмову про квартиру, але я його обірвала і сказала, що квартиру я вже заповіла Ані, так що вона їм не дістанеться.
Ось тут я почула про себе багато чого, навіть того, що я про себе не знала.
З того часу сестра зі мною не спілкується та й не тільки сестра, а й її дочка, але мені це вже все одно, це навіть на краще, чи не будуть більше вони мене діставати своєю квартирою.
Я не розумію таких родичів: вони не піклуються про тебе, не допомагають тобі в скрутну хвилину, але за квартиру готові глотку порвати будь-кому.
Так щоб цього не було, я це і зробила. Я пішла до нотаріуса і написамла заповіт на Аню: вона дуже мені допомагала разом з Колею, коли я хворіла, я думаю, що дівчинка заслужила цю квартиру.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
