Мені 28 років. Розлучена. Сама виховую трирічну доньку. Кому я потрібна з дитиною? Та нікому. І ось на мене звернув увагу мій одружений шеф…
***
Мені 28 років. Розлучена. Сама виховую трирічну доньку.
Чоловік спочатку пішов, коли дитині було півроку, потім потрапив в аварію і його не стало. Я залишилася сама з душевним болем і фінансовими проблемами.
Мені було важко це пережити, але за допомогою близьких я змогла впоратися. Рано вийшла на роботу, мама допомагає тим, що сидить з дочкою. Я зосередилася тільки на дитині і зароблянні грошей.
Усередині ж утворилася ніби прірва. Я заборонила собі думати про особисте життя. Кілька чоловіків намагалися зав’язати зі мною стосунки, але вони мені не подобалися, і я чітко бачила, що їм потрібно тільки одне.
Недавно мені запропонували нову роботу з кращими умовами, і три тижні тому я перейшла сюди.
І ось сталося зовсім несподіване – я закохалася в шефа, чоловіка мого віку, але одруженого. Мені він дуже сподобався ще з перших хвилин спілкування, хоча зовнішність у нього непримітна. Він дуже спокійний і делікатний. І приділяє мені недвозначу увагу…
Кілька днів тому він запропонував підвезти мене до будинку, але я розгубилася, засоромилася і відмовилася. Хоча дуже цього хотіла! Але з іншого боку, я розумію, до чого це все веде…
Я не знаю, як мені бути, адже я чітко усвідомлюю, що нікому не потрібна жінка з чужою дитиною, напевно він знає про мою ситуацію. Тому, незважаючи на радісні почуття від закоханості, я відчуваю себе глибоко нещасною. Намагаюся не думати про нього, але не виходить. Я не знаю, що мені тепер робити. Службовоий роман з одруженим чоловіком не принесе нічого хорошого, але так хочеться відчути чоловіче плече…
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
