fbpx
життєві історії
Мені 32 роки, я заміжня у мене двоє дітей, молодшій доньці всього рік. Коли я її чекала, Ігор, чоловік моєї подруги, почав приділяти мені увагу. Тоді, в своєму положенні, я ігнорувала йго вияви уваги. Але зізнаюся: Ігор мені давно і дуже подобався. Та я дозволяла собі лише невинний флірт. І тут його дружина з дитиною поїхали в санаторій на три тижні. У Ігоря, до слова, троє дітей і він в шлюбі 10 років

Мені 32 роки, я заміжня у мене двоє дітей, молодшій доньці всього рік. Коли я її чекала, Ігор, чоловік моєї подруги, почав приділяти мені увагу. Тоді, в своєму положенні, я ігнорувала йго вияви уваги. Але зізнаюся: Ігор мені давно і дуже подобався. Та я дозволяла собі лише невинний флірт. 

Минув час, я народила, ми періодично бачилися в одній компанії. бо у нас багато спільних друзів. Ігор завжди ставився з трепетом до мене і моїх дітей, виявляв знаки уваги, коли ми залишалися наодинці, захищав мене, коли мій чоловік міг підвищити на мене голос. Так поступово закохалася я в нього, і звикла, що хтось може ставитися до мене краще, ніж власний чоловік.

І тут його дружина з дитиною поїхали в санаторій на три тижні. У Ігоря, до слова, троє дітей і він в шлюбі 10 років. Нас вже ніщо не стримувало,  і ми почали зустрічатися. Він говорить, що любить мене, і я бачу, що у нього до мене щирі почуття, і я закохуюся з кожним днем ​​все більше, як божевільна йду до нього ispovedi.com на ніч, говорю чоловікові, що до подруги…

Він за ці два тижні близького спілкування Ігор став мені рідніше рідних. Я просто закохалася, наче вперше в житті.

Але через те, що у нас багато спільних знайомих, до його дружини стали доходити чутки і у нього почалися сварки з дружиною, та й у мене з чоловіком стосунки взагалі зіпсувалися.

І подумала я головою, що ні до чого хорошого наші таємні зустрічі не приведуть, не хочу дві сім’ї руйнувати, його і свою, та й соромно мені за свою поведінку. Але не можу нічого з собою вдіяти, кохаю Ігоря! Зачепив він мене, і дуже міцно.

Пішли розмови про розлучення і в його родині і в моїй, бо відносини зіпсувалися зовсім у нього з дружиною, і у мене з чоловіком. Я не хочу залишати без батька своїх дітей і його, і так чинити з його дружиною не хочу.

Я не знаю, як бути, думала довго і прийняла рішення припинити з ним будь-яке спілкування, не бачити і не чути про нього, налагодити відносини з чоловіком і жити далі. І хочу, щоб і у нього щоб в сім’ї було все добре.

Але чи вийде? Якщо ми обоє не щасливі у шлюбах, а разом нам дуже добре? Чи варто зберігати родини лише заради дітей?..

У мене голова від однієї думки крутиться, що я його більше побачу, сльози рікою. Ні їсти, ні спати, нічого не можу.

Все зважую, чи правильне я рішення прийняла? Просто як далі жити без нього? Чи минуть почуття, якщо не контактувати з ним? А може. не варто відмовлятися від кохання і щастя? Хіба не Всевишній його нам посилає?

Автор: Христина

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page

facebook