Мама завжди мені говорила: “На все свій час, доню”. Так і вийшло.
– Мені байдуже, що буде з тобою, я хвилююсь за свого синочка. Не дозволю я, щоб він через тебе батьком не став. Це ж ти у цьому винна? Признайся чесно! Я одразу через рік після весілля свого чоловіка ощасливила, а ви вже вісім років разом. Щось тут не те, – говорила Тамара Іванівна. – Чого хотіла, того й домоглася – ми розлучилися.
***
Є у мене подруга Ярина. Перший раз вона розлучилася відразу після інституту. Свекруха їм життя не давала, приходила щодня, все перевіряла і робила зауваження: то сковорідки не так лежать, то каструлі не так помиті, то постільна білизна недостатньо добре випрана.
У свекрухи був свій ключ. Забрати його у неї не можна, “це ж мама!” Розлучилися.
Другий раз Ярина розлучилася, проживши 8 років в шлюбі. Дітей дуже хотіли, але не виходило. І знову свекруха: “Ти хвора, значить! Через тебе мій Максимко спадкоємців не побачить!” Розлучилися.
Третій шлюб. Спочатку було все чудово: любовь, кіно, кафешки… А потім Ярина завагітніла. Ура, щастя! Але відчувала себе частенько погано, вже не могла по кафе-ресторанах з чоловіком ходити. А він незадоволений.
На світ з’явилася дитина. Була неспокійна, плакала часто і вдень, і вночі. А чоловікові вранці на роботу, він не висипається! (Йому не важливо, що Ярина зовсім не спить) І Ярина що робила: одягала дитину, і виходила з нею гуляти. Вночі. У колясці на свіжому повітрі дитина спала.
Чоловік знову незадоволений. Щось дружина “перестала посміхатися”! І знайшов собі іншу, яка “посміхається”!
Розлучилися.
Ярина не просто переживала, вона дуже сильно переживала! А ми всі її заспокоювали, говорили: “Ярино, зате у тебе тепер є донечка!”
Ярина довго була одна, виростила Улянку.
І ось зараз Ярині 45 років. І вона знайшла того самого! Знайшла своє щастя. Чоловіка своєї мрії.
У них все чудово.
Так що ніколи не треба впадати у відчай. І в 20, і в 30, і навіть в 45 щастя можливе!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
