Мені було 15 років, я показувала чудові спортивні результати. Ось тільки з тренером склалися не зовсім звичайні відносини… Я влилася в його родину. Просто його сім’я була забезпеченою, дружина добре заробляла, дочка у нього – майже моя ровесниця, а у мене сім’я була бідною, батьки нічим побалувати не могли…
Так сталося в моєму житті, що у 15 років я почала займатися спортом і стала показувати хороші результати. Саме з мене почався розквіт мого виду спорту в місті. Начебто все добре, ось тільки з тренером склалися не зовсім звичайні відносини…
Спочатку я влилася в його родину. Це не було якимось корисливим кроком, просто його сім’я була забезпеченою, дружина добре заробляла, дочка у нього – майже моя ровесниця, а у мене сім’я була бідною, батьки нічим побалувати не могли.
А через роки три у мене з моїм тренером зав’язалися стосунки. Я не знаю, як їх описати. Він мене дуже любив. У Віктора був дуже складний характер, але наші погляди на життя багато в чому збігаються. Я стала його коханкою.
Потім моя закоханість минула, залишився тільки обов’язок бути з ним. Якщо я йому відмовляла у зустрічах – він зганяв злість не на мені, а на навколишніх людях. Мені було простіше погодитися з ним зустрічатися, ніж бачити і слухати його випади.
Весь цей час його дружина про щось здогадувалася, але у неї самої все було не дуже чесно, і вона робила вигляд, що нічого не знає і не помічає. А потім вона його запитала в про нас лоб, і він зізнався. Як потім сказав мені – «Я не міг їй збрехати». Ми з нею поговорили і вирішили жити мирно.
А потім вона все розповіла моїй мамі! Мама відразу щось підозрювала. Часто запитувала мене про Віктора, чи немає між нами чого. Казала, що не пробачить мене, якщо я їй брешу. І ось вона дізналася про все. З’ясування стосунків, докори.
Потім все поступово заспокоїлося. Я вийшла заміж, народила дітей.
Живу не з батьками, але поруч. Працюю, продовжую займатися спортом для себе. Чоловік знає про моє минула, я йому відразу розповіла. З мамою живу мирно. Але чомусь останні три роки мене не покидає відчуття провини.
Я просила вибачення у дружини тренера. Я говорила з мамою. Але я все одно відчуваю незадоволеність батьків мною, таке враження, ніби все життя вони очікують від мене більшого. Особливо погано з почуттями до мами. Мені здається, що в її очах я все роблю не так, і це мене пригнічує. Я стала зриватися на дітях, не задоволена всім світом, очочуючими.
Мені дуже хочеться, щоб мама мене по-справжньому пробачила! Я хочу це відчути…
Автор: Аліса
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
