15 років я терпіла навчання свекрухи, а потім взяла і зробила навпаки все…
Ми з Дімою одружилися після інституту. Жили в квартирі, яка залишилася йому від бабусі. У нас один за одним народилися два сини. Мені довелося кілька років пробути в декреті, доглядаючи за маленькими дітьми.
Свекруха постійно дорікала мені тим, що я не працюю. Ніби й не розуміла, що це неможливо, адже сидіти з онуками вона зовсім не хотіла. Та ще й періодично заявляла: «Не схожі твої діти на мого сина!»
Це був натяк на мою непорядність, хоча приводів думати, що я зраджую чоловікові, я ніколи не давала. Від моїх скарг на поведінку «мами» чоловік відмахувався і віджартовувався. Що ж, доводилося просто терпіти.
Після декрету, коли я вийшла на роботу, свекруха знайшла новий привід для причіпок. Тепер вона придумала, що я вийшла заміж за Діму через його квартиру. Сама то я ніколи не на що не зароблю з такою зарплатою. Скрізь їй бачився якийсь змова…
Коли дітям було вже 12 і 14 років, в нашій родині сталася біда: у Діми лікарі виявили… Цілий рік ми боролися, їздили по лікарнях, ве робило, що потрібно було, але все це лише на кілька місяців… У мої 37 років…мого чоловіка не стало…
Не минуло й сорока днів, як свекруха заявилася до нас з вимогою покинути квартиру Діми. Мене такий поворот просто розлютив, я більше не могла мовчати. Нерви і так були на межі після останніх подій, а тут ще вона…
– Анно Василівно, ви про що? Я і діти Діми – прямі спадкоємці. І нікуди ми не підемо!
– Ох і помиляєшся ти, Вірочко! Тільки родичі можуть бути спадкоємцями! Ти ось для початку доведи, що твої діти рідні моєму синові. Вони геть на батька, то не схожі!
– Добре, Анно Василівно, я доведу! Але тоді давайте домовимося, що якщо тест ДНК покаже, що ваш син батько моїх дітей, то не тільки ця квартира буде належати їм, але ви і свою їм віддастете!
Свекруха трохи розгубилася, подумала і погодилася. Адже ось впевнена була в тому, що робить…
Мене розпирало від злості і, щоб раз і назавжди розставити все по своїх місцях, я повела свекруха до нотаріуса, де був письмово завірений наш договір. Нехай потім лікті кусає, раз так до моїх дітей відноситься.
Клініку для аналізу вибирали зі свекрухою спільно теж для того, щоб потім вона мене брехухою не називала. Аналіз здали, результат отримали. Відкривати домовилися разом. Ох і смішний момент це був…
Сидимо ми зі свекрухою за столом. Я в своїй правді впевнена на 100 відсотків, а вона в свою. Розкриваю конверт і… о, яка несподіванка… ймовірність, що Діма батько хлопчиків – 99 відсотків! Потрібно було бачити, як перекосило обличчя у Ганни Василівни! Я не стрималася і розсміялася:
– Ну, невже ти думала, що я піду на цей тест, якщо б діти були чужі?
Свекруха мовчки пішла. Повернулася на наступний день з документами на квартиру і заповітом на онуків.
– Ти вже пробач мене. Я б так і так вам свою квартиру залишила, у мене ж тільки ви одні…
В душі я раділа, але зовні зловтішатися не стала, а просто обняла цю нещасну стареньку, Бог їй суддя…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
